На сцені черкаського театру показали історію про ялинку і Майдан (фото)

27 Липня 2014 16:00

Абсурдистську п’єсу “Ялинка у Іванових” Олександр Введенський написав 1938 року. Тоді вона демонструвала повний відрив від традиціоналізму і притаманних йому цінностей. Театр перманентно потребує нових форм, реагуючи на сьогодення, ба навіть випереджаючи його.

DSC01553_новый размерDSC01573_новый размерDSC01590_новый размер

Про нові театральні форми й говорить у своєму монолозі Петро – головний герой прем’єри Черкаського обласного академічного драмтеатру “Історія про людину, з якою трапилася історія” у виконанні Павла Гончарова.

Петро – режисер, який намагається поставити “Ялинку у Іванових”. Вистава в нього й голові, втім, ретельно обдумати все йому заважають низка персонажів – надокучлива подруга дружини Наташа (Надія Корбут), параноїдальна сусідка з дитиною (Марія Марущак) , хамовитий сусіда (Олександр Кузьмин) і чуттєвий ексгібіціоніст (Олег Телятник), який у сокровенний момент читає Єсєніна. Зрештою, хаос у повсякденні наближається до хаосу “Ялинки…”. Пройшовши через страждання і звільнившись від “задухи у своїй голові”, Петро відкриває вікно – і йому такий вдається поставити п’єсу.

DSC01688_новый размерDSC01697_новый размер

Українські реалії присутні у “Історії…”. Це і український прапор, який з’являється у переломні моменти спектаклю, і браві “беркутівці”-творці, що творять закон у побитті головного героя, і жовто-блакитна гамма інтер’єру, ба навіть коробка з-під солодощів “Рошен”, що з нею в гості до Петра прийшла Наташа. Таким чином, індивідуальна, приватна історія набуває масштабніших рис.

DSC01762_новый размерDSC01775_новый размер

“Історія взята з мого життя. Звичайно, з реальних подій – лише 50% вистави. Решта – погляд драматурга й режисера. В монолозі ми говорили про те, що театру потрібні нові форми. Ця вистава не “для тепер”, а на майбутнє. Зараз вік прогресу і не можна мислити старим класичним театром, – говорить Гончаров. – “Історія…” – вистава для різного глядача: хтось у ній побачить стосунки побутові з сусідами і недругами, хтось – більш глобальні проблеми, коли люди ховаються від Майдану і не помічають змін у країні і задихаються. Не всі в країні відчули Майдан. Дехто про нього говорить, а не відчуває. А дехто мовчить, але в нього в душі Майдан”.

DSC01831_новый размер

“Гоголь каже, що театр – це трибуна, з якої можна  багато сказати добра. Але я з цим не дуже згоден. Насправді мені здається, що той час минув. І сьогодні театр не має відповідати на якісь питання, які ставить перед нами час. Він повинен ставити питання глядачу. І кожен глядач має відповісти на кожне питання не так як хоче режисер чи драматург, а так, як відповість він. У кожного з вас відповідь має бути своя, – каже режисер вистави Антон Романов. – Мені здається, що немає більше театру, який говорить: ось це добре, а це – погано. Бо сьогодні дуже важко знайти різницю між добрим і поганим. У кожного своя відповідь”.

DSC01744_новый размер

Як висловився художній керівник черкаського театру Сергій Проскурня, у виставі надзвичайно густий текст:
“Для таких вистав характерна присутність внутрішнього тексту,  навіть внутрішнього театру. Тому у глядача, який не має великого театрального досвіду,  виникає бажання дивитися виставу кілька разів, щоб відчути багатошаровість театрального тексту. Не лінійного, а внутрішнього тексту. Я щасливий, що з’являються такі вистави в Черкасах”.

Прем’єру вистави “Історія про людину, з якою трапилася історія” можна буде подивитися на малій сцені Черкаського театру 29 й 30 липня о 18.30.