У Золотоноші попрощалися з бійцем батальйону “Кіровоград” Максимом Харченком. Він загинув 28 серпня під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським збройним силам, котрі потрапили у пастку.
Уже 2 вересня невідомі особи, знайшовши на місці бою мобільний телефон Максима, повідомили про загибель його родичів. Ті ж до останнього відмовлялись вірити.
Для підтримки рідних та близьких героя до Золотоноші завітала дружина заступника командира батальйону, аби, за її словами, низько вклонитися їм за сина. Сам командир наразі перебуває в Одеському військовому госпіталі.
“Він завжди хотів бути попереду, прагнув якнайбільше навчити, передати свій досвід колегам по службі, – говорить дружина офіцера. – Того страшного дня Максим не вагаючись пішов під обстріл для допомоги військам, які лишились в Іловайську”.
Тіло Харченка ідентифікували аж за три місяці після трагедії. Допомогла пластина в нозі, через яку він довго не міг потрапити в зону АТО. Травма професійна, адже він – снайпер, учасник багатьох миротворчих операцій в різних куточках світу. Проте після Майдану, де він провів ледь не всю зиму, таки зумів знайти виходи туди, де бути вважав за свій обов’язок.
За словами родичів загиблого, ті зіткнулися з нечуваною бюрократичною тагяниною та свавіллям з боку окремих чиновників. Якби не допомога друзів Максима та депутата міської ради Лідії Дзюбан, то невідомо, скільки б ще його тіло лежало у морзі та в якому б статусі Харченко повернувся додому.
