Вони були грозою європейських воєн – польські крилаті гусари, про яких складали легенди
Еліта війська Речі Посполитої десятиліттями наводила жах на суперників, поки не зіткнулася у герці з козацькими полками Хмельницького, які вийшли з Чигирина і вирушили на захід у квітні 1652 року. Слава крилатих гусарів згасла 374 роки тому – у кривавій битві їх здолала українська зброя…
“Шабле на темлякі!” – за цією командою ротмістра гусари на повному скаку викидали з долоні руків’я шаблю і та повисала на руці на ремінці-темляку. Натомість рука в залізній кольчужній рукавичці стискала довжелезний (майже шестиметровий!) спис-піку, який вибивав з сідла навіть закованого у найкращу кольчугу ворожого воїна. Так було у безлічі звитяжних битв польської гусарії по всій території Європи: гусарські “хуфи” (полки) врізалися у строї набагато чисельніших військ неприятеля, мов ніж у масло – розсікаючи лаву і сіючи паніку.
Крилаті гусари змішували зі зритою копитами коней землею турецьких яничарів під Львовом і Віднем, шведів під Кокенхаузеном, Вассенштайном і Кірхольмом, молдаван під Буковим, австріяків біля Бичина… Не раз були биті і бородаті московські вояки – і самі, і разом зі своїми союзниками. У битві під Клушином 5500 крилатих гусар разом з тисячею піхотинців ущент розбили 35-тисячну російську армію, у складі якої було близько 5 тисяч шведів-найманців. Гетьман Жолкевський зі сміхом згадував, що до ворожого табору крилаті гусари в’їхали не стільки на своїх конях, як на плечах переляканих московитів, що втікали…
Фактично, саме крилаті гусари, розбивши турків під австрійським Віднем і заслуживши славу “найхоробріших воїнів під сонцем”, урятували Європу від завоювання османцями.
Це була грізна окраса польського війська. Гусари були заковані в блискучі кольчуги, кожен мав плащ зі звіриної шкури: шляхтичі – з леопардової, а їхні пахолки – з вовчої, рисячої або ведмежої. Незалежно від соціального стану, були між собою рівними і зверталися один до одного “пане брате”. Навіть найбідніший гусар мав чудового арабського скакуна, на якого міг витратити останні гроші, багато хто мав дорогу східну зброю, оздоблену золотом, сріблом і дорогоцінним камінням. У перерві між боями гусари красувалися в шапках із соболиного, куничого й бобрового хутра, а в бою вдягали сталевий угорський шолом. І звісно ж – знамениті орлині крила за спиною, оздоблені справжнім пір’ям. Ті крила, які вирізняли польських гусарів з-поміж усіх тогочасних військ. Кажуть, своїм шурхотінням на вітрі вони лякали ворожих коней під час атаки, а ще – заважали ворогові накинути на гусара аркан і скинути його на землю. Окрім найдовших у Європі списів, крилаті гусари мали ще й найдовші 160-сантиметрові “концежі” – шаблі, якими на повному скаку з коня можна було дістати навіть супротивника, який лежав на землі…
1652 рік поклав край гусарській славі. Зіткнувшись під Батогом з козаками, які мали за союзників татар, поляки з союзниками-німцями були ущент розгромлені. Полягло близько восьми тисяч солдатів Речі Посполитої, у тім числі від 3 до 5 (за різними оцінками) тисяч крилатих гусар. У тій рубці відзначилися козаки Чигиринського, Канівського, Черкаського і Корсунського полків. Був причетним до нинішньої Черкащини і найбільш знатний серед полеглих – польський магнат Мартин Калиновський, чиї маєтності були у Маньківці, Буках та Умані. Голову Калиновського принесли Хмельницькому наколотою на списа…
Зазвичай загиблих крилатих гусар хоронили з надзвичайною помпезністю. Дотримувалися вони і дуже своєрідного ритуалу: посеред відспівування до костелу на коні заїжджав гусар і розбивав свою довгу піку біля алтаря – це символізувало завершення життєвого шляху чергового лицаря. Після битви під Батогом тисячі загиблих крилатих гусар були поховані без цього ритуалу – розбити піки вже не було кому…
З тих кривавих битв між польськими і українськими воїнами мала зиск лише хижа Московія, яка з часом проковтнула незалежність цих двох сусідніх народів. З історії потрібно виносити знання від гірких “уроків”…
