Обозреватель
Міністерство освіти і науки пропонує змінити програму з історії України для 10-11 класів, переписану попередниками
У травні – червні в головному освітньому відомстві країни вже провели відповідне обговорення. Запропоновані зміни узагальнені в зведену таблицю, доступну на сайті МОН, винесені на повторне обговорення.
Надсилати пропозиції можна до 20 серпня. Згодом вони будуть повторно винесені на розгляд Колегії Міносвіти для подальшого затвердження.
Попередній міністр освіти Дмитро Табачник приділяв чимало уваги «правильному» трактуванню історії України в школах, орієнтуючись на лекала радянських часів і тенденції у сусідній Росії. Так, у 2011-му році термін «Друга світова війна» в підручниках був частково замінений терміном «Велика вітчизняна війна», зникли згадки про Карпатську Україну, значно скоротився обсяг інформації про ОУН і УПА, про що сам міністр Табачник згадував не без гордості. Потім відбулося «очищення від непотрібних знань» у Програмі зовнішнього незалежного оцінювання: рік тому з неї зникли «невгодні» військові і політичні діячі Степан Бандера і Роман Шухевич, зате з’явилися червоний комдив Микола Щорс і політик Георгій П’ятаков, були «зрадянщені» найменування розділів – «десталінізація», наприклад, перетворилася на «політичну та економічну лібералізацію», зникли згадки про більшість дисидентів, зате з’явилися діячі, імена яких уславили СРСР.
Судячи з представлених змін, нова команда Міносвіти знову взяла курс на дерадянизацію у викладанні предмета. Так, назва розділу «Соціально-економічні перетворення в Радянській Україні (1929-1938 рр.)» замінено на більш однозначне «Україна в 1929-1939 р. Утвердження тоталітарного режиму», в опис теми Голодомору 1932-1933 рр. повернута згадка про геноцид українського народу і «чорні дошки».
Термін «Друга світова» знову взяв гору над прийнятим у сусідній Росії «Великої вітчизняної». Окрему увагу пропонується приділити проголошенню Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року, діяльність українського підпілля і радянських партизанів, польсько-українського конфлікту, також депортації з Криму татар та інших національностей (греків, вірмен). У той же час, пропонується відмовитися від пункту про «ціну перемоги» і «культури в роки війни».
Що стосується післявоєнного періоду, то тут варто очікувати зміни підходів до викладу інформації про діяльність ОУН і УПА, придушення визвольного руху. Матеріал щодо України «хрущовських», а потім і «брежнєвських часів буде доповнений інформацією про участь українських політв´язнів у повстаннях у сталінських таборах, окремо звертається увага на те, що реабілітація жертв сталінських репресій була частковою, більш широко висвітлюватиметься дисидентський рух і його ключові фігури.
А ось як зміниться розділ, присвячений Україні після здобуття незалежності, поки невідомо – відповідних пропозицій поки не надходило. Нагадаємо, в попередніх підручниках – принаймні, в одному з них фігурують президенти Леонід Кравчук і Леонід Кучма, в той час як Віктор Ющенко і Віктор Янукович згадуються лише двічі. При цьому в підручнику немає згадок про судимості останнього, практично не представлені події Помаранчевої революції 2004 року, а весь опис виборів-2004 обмежується кількома пропозиціями.
