21 листопада минає два роки від початку Євромайдану. Тієї пізньої осені українці вийшли на вулиці й площі міст, аби примусити владу дотриматися обіцянок і міждержавних угод. Несподіваний реверс від ЄС, незрозуміла і непереконлива аргументація задкування в бік Росії спровокувала потужний вибух суспільного невдоволення.
Спочатку цілком мирного, а після побиття студентів на площі Незалежності, жорстокого і кривавого протистояння із режимом, який став ненависним. Тоді кожен вийшов на революційну бруківку аби реалізувати свою мрію.
Утім, не завжди ідеали і результат тотожні. Чи не шкодують про свою участь у тих подіях черкаські “євромайданівці” і як оцінюють зміни в країні – розпитували кореспонденти ОДТРК “Рось”.
Черкащанка Ольга Толмачова – лікар і одна із тисяч учасників євромайдану. До епіцентру подій у столиці вона вирушила незабаром після побиття студентів разом із донькою.
Вперше Ольга пробула на майдані чотири дні. Згодом їздила ще кілька разів на Віче. Востаннє 19 лютого, коли вбивали людей. Про свою участь у тих подіях, вона не шкодує. Для неї євромайдан і досі справжня “революція гідності”.
Головний результат революції – ми стали громадянами, відзначає черкаський активіст Сергій Гончар. В тому, що зміни в житті країни відбуваються не так швидко як хотілося б, винні не люди, які перемогли Януковича, а ті, хто взяв ці лаври з їхніх рук і тепер не виконує своїх зобов’язань, переконаний він.
Політичні еліти змінюються лише зараз, коли громадські активісти вперше прийшли у владу, стали парламентарями. Вони можуть бути тими лідерами, за якими підуть великі маси, відзначає інша учасниця майдану Таїсія Плахута. Від самого початку її спонукало діяти бажання євроінтеграції. За це стояла проти влади і, впевнена, тоді – перемогла.
Разом з тим два роки це більш ніж достатній термін аби в країні почалися кардинальні зміни. За цей час можна було б зробити низку реформ, відзначає Плахута. Утім, каже, системних змін не відбувається. Навпаки влада намагається законсервувати старий режим.
Дорогою ціною купили українці своє громадянство, та чи готові державні мужі на такі ж жертви, не імітувати реформи, а реально змінювати Україну – покаже час або… третій майдан.
