Така прикраса як намисто з “дутого” скла увійшла в український народний жіночий стрій у кінці ХІХ – на початку ХХ століття.
Специфічна технологія виготовлення зумовлювала легкість та дзеркальну мерехтливість намиста. Воно було нетривке, але дешеве. Купували його поштучно, певну кількість нанизували у разки довжиною 37-75 см, укладаючи однакові за кольором та за розміром або більші до центру.
Характерно, що це намисто рідко поєднували з іншими нагрудними прикрасами, до нього не підвішували традиційних металевих компонентів: монет, хрестиків тощо.
Світлина середини ХХ століття, Черкаська Область, Чорнобаївський район, с. Кліщинці, з приватної колекції Галини Самчук
Ukrainian Institute of Fashion History / Український Інститут Історії Моди
