Черкаські магнати: хто у давнину володів нашими землями (частина ІІ*)

21 Червня 2019 23:58

Ігнацій Фелікс Моравський (1744–1790)

У 1764 р. донька магната Міхала Казимєжа «Рибоньки» Радзивілла і Францишки Уршули з Вишневецьких княжна Теофіла Констанція вийшла заміж за звичайного шляхтича пана Ігнація Фелікса Моравського. У якості приданого вона принесла йому Білозірський і Мошенський ключі біля Черкас.

Ігнацій Фелікс Моравський походив з роду польських шляхтичів Моравських гербу «Домброва», вихідців з Мазовії. Він був сином Міхала Моравського, скарбника нурського та Катажини Мировицької. Із княжною Радзивіллівною Ігнацій Фелікс, ймовірно, познайомився в резиденції магнатів у м. Несвіж. На той момент він був офіцером (корнетом від гусарії) надвірної міліції Радзивіллів. Саме в той час, як між молодими людьми спалахнув роман, на територію Речі Посполитої вторглися російські війська, які прийшли на допомогу партії Чарторийських для обрання новим польським королем Станислава Понятовского. Спротив їм чинила частина шляхти, на чолі якої стояв брат Теофіли Констанції князь Кароль Станіслав Радзивілл на прізвисько «Пане Коханку». Під Слонімом, де росіяни розбили приватну армію Радзивілла, княжна, нібито, впала у ноги старшому брату і попросила дозволу одружитися із молодим 20-річним офіцером. Кароль Станіслав на це відповів: «Хай вас лихо візьме!» – він категорично противився цьому нерівному шлюбу, тим більше, що жених був на 6 років молодший від наречної. Врешті-решт молодята змушені були втекти до Львова і там таємно одружитися.

Герб «Домброва», яким користувалися шляхтичі Моравські

З часом рідні змирилися з таким вибором княжни. Завдяки протекції впливових родичів І. Ф. Моравський зробив блискучу військову кар’єру: обіймав посади писара войського литовського, маршалка Трибуналу литовського, дослужився до чина генерал-лейтенанта, став кавалером найвищої урядової нагороди – Ордену Білого Орла.

Напередодні повстання Коліївщина Ігнацій Фелікс насаджував уніатство на своїх землях, через що переслідував православного священика мошенської церкви Теодора Кленіцького. У 1766 р. на нього за утиски скаржилися монахи Мошногірського монастиря. У документах за той само рік згадується намісник Моравського – мошенський губернатор пан Єжи Подгородецький, який фігурує у переписці, що стосувалася ув’язнення монахів і захоплення майна Мошногірського монастиря уніатським офіціалом паном Мокрицьким (Мокшицьким).

Після 1775 р. І. Ф. Моравський продає свої черкаські маєтності власнику Смілянщини князю Францішеку Ксаверію Любомирському.

*початок – ТУТ

Дмитро Куштан, кандидат історичних наук, ст. наук. співробітник Інституту археології НАН України