Український спортсмен-борець Іван Піддубний помер від голоду у місті Єйськ на Кубані 8 серпня 1949-го. Після смерті влада прирекла його ім’я на забуття. Пам’ятник спорудили лише у 1950-х за клопотанням США.
Українець Іван Піддубний був 6 разовим чемпіоном світу із боротьби. picdeer.com
Піддубний був 6-разовим чемпіоном світу з боротьби. Виступав у Парижі, Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку. Дебютом спортсмена став виступ у Новоросійську цирку. 1898-го Іван за декілька секунд поклав на лопатки відомого тоді гіганта – шведського бійця Андерсона. Публіка вирішила, що той піддався, але українець запропонував матч-реванш. Швед сказав, що погодиться, тільки якщо Піддубний програє. Іван прийняв пропозицію, але все одно поклав його на лопатки. Публіка була у захваті.
Згодом переїжджає до Києва. Виступає силачем у цирку братів Нікітіних. Антропометрична комісія встановила його дані: зріст – 184 см., вага – 118 кг., біцепс – 44 см. За період 1905-1909-х українець переміг 3 чемпіона світу, декількох чемпіонів Європи і більшість чемпіонів окремих країн. Йому пропонували прийняти громадянство США, але чоловік відмовився. Тоді сказали, що не виплатять усі зароблені гроші.
“Хочете їх конфіскувати – будь ласка. Плював я на ваші долари. Україна мені набагато дорожча”, – відповів спортсмен
Борця шанували у всьому світі, окрім його власної батьківщини. У 1930-х у державі запровадили паспорти, де прізвище чоловіка записали як “Поддубный”, а національність – росіянин. Тоді він власноруч закреслив це і написав – “Піддубний, українець”. Звісно, таке не могло бути непоміченим агентурою НКВС. Його арештовують і катують електрошоком. Просять виказати усі іноземні рахунки.
Після завершення спортивної кар’єри жив у Єйську на березі Азовського моря. Коли місто окупували нацисти, чоловік відмовився їхати в Німеччину для тренування молоді. Згодом із приходом Червоної Армії його намагалися арештувати за співпрацю з німцями, проте відпустили. Не вистачило доказів. Решту життя борець перебував у страшних злиднях.
Незадовго до смерті казав своєму лікареві-українцеві: “Це ж коли, мабуть, помру, то вкрадуть “кацапи” в мене Піддубного, а скажуть, що був “Поддубний”. Хіба ні?”. Чоловік мав рацію.
Помер, трохи не доживши до 78-річчя. У його спальні знайшли незакінчений лист, адресований тодішньому заступнику голови Ради Міністрів СРСР Климу Ворошилову: “Клименте Єфремовичу, мені майже 78 років. Згадайте мої заслуги перед країною. Ви самі називали мене національним героєм, а тепер забули. Прошу одного: закріпіть мене до їдальні військової частини, щоб я хоч інколи їв гаряче”.
Могила Івана Піддубного знаходиться у Єйську, Російської Федерації
Із Москви прийшов лист “поховати з почестями”. В останню путь чемпіона проводжали тисячі людей, при цьому допомагали йому у злиднях одиниці. Чоловіка поховали за огорожою цвинтаря, наче самогубцю й на пам’ятнику написали “Русский богатырь”. За декілька років пам’ять про нього майже знищать, на пам’ятнику викарбують “Хохол-петлюрівець”.
На честь Івана Піддубного відбуваються змагання із армреслінгу, греко-римської боротьби та гирьового спорту. На його батьківщину у село Красенівка Чорнобаївського району Черкащини на Всеукраїнське свято приїжджають багато людей.
