У Черкасах в музеї “Кобзаря” відкрилася виставка про письменника Андрія Хименка. Його творчий псевдонім – Андрій Химко. Писав історичні твори та вірші. Є автором трилогій: про Івана Сірка “Засвіти”, “Між орлами і півмісяцем” та “Під Савур-могилою”, поеми “Анти” та біографічної повісті “У пазурах вампіра”.
За патріотичні твори із березня 1944 року по жовтень 1953 відбував покарання в місті Інта Комі СРСР. Сидів в одній камері із Солженіциним. Дружив із родиною Івасюків, Максимом Рильським і Василем Симоненком. В грудні 1991 року Андрія Хименка не стало, але він встиг проголосувати за Незалежність України. 27 липня Андрію Хименку виповнилося би 95 років.
gazeta.ua
“За його життя вийшла лише одна книга. Решта після його смерті. Через переслідування рукописи переховував сам і віддавав знайомим, велика частина була втрачена. Тому те, що залишилося є великою цінністю. Можливо частина його рукописів дождуться свого видавця і будуть оцінені читачем. Доля цього письменника була нелегкою, адже тінь “ворога народу” переслідувала його майже все життя”, – розповіла працівниця музею 26-річна Діана Вівчарик.
gazeta.ua
“Понад 10 тому ми робили подібну виставку. З Андрієм Івановичем була знайома моя колега. Вона була як зв’язкова УПА. Домовилася про передачу його речей для музею. Дочка Лариса обіцяла ще щось принести. Маємо надію, що видадуть ще якісь його книжки, бо є багато поезій і прози. В Черкаси Андрій Іванович повернувся після заслання. Через переслідування й обшуки рукописи закатував у трилітрові банки. Закопував й закопував у садку”, – сказала директор Олена Шарапа.
Обшуки “кегебістів” в Андрія Хименка продовжувалися навіть у середині 80-років минулого століття.
gazeta.ua
“Викликали, наприклад, в ЖЕК, а тим часом дома робився обшук. Робили наклепи на дружину Ірину, яка працював в готелі. Підкидали їй речі й звинувачували в крадіжці. Андрій Іванович був хорошим бухгалтером, дуже скрупульозний. Але за ним оцей хвіст переслідування тягнувся й був змушений шукати іншу роботу”, – додала Олена Михайлівна.
Журналіст із міста Сміли на Черкащині студентом жив на квартирі в Андрія Хименка.
“Мої батьки сказали, що Андрій Іванович з Інки, цього було достатньо. Бувало, встану зранку, а Ірина Миколаївна заплакана, каже, фарбою хтось написав на тину “бандерівець”, – згадав Олександр Ілліч. – Андрій Іванович не давав стирати, казав, ні, хай читають. Розказував, що зустрічався із Рильським, який був простою і делікатною людиною. Прекрасно знав Михайла Івасюка. Який теж був репресованим письменником. Син Володимир бував в Хименків. Андрій Іванович розказував, який це талановитий хлопець, що з нього виросте композитор, якого буде знати світ. І дійсно, думаю, що не пісня, то шедевр. Він вже тоді писав сюїти і симфонії. Коли його знайшли мертвим, Андрій Іванович був переконаний, що його вбили “кегебісти”. Вважав, якби Володимир погодився на переїзд в Москву, куди його запрошував якийсь композитор, тоді б залишився живий”.
Виставка в музеї “Кобзаря” триватиме протягом місяця.
