Обласним центром Черкаси стали у 1954 році, саме тоді створили Черкаську область. Тоді Черкаси були найбільшим містом регіону з населенням близько 80 тисяч, тому й отримали відповідний статус. Нині у місті мешкає близько 300 тисяч осіб.
У ХIV столітті Черкаси перетворилися на південний форпост литовсько-руської держави, а у ХVІ – на осередок формування нової потужної сили – козацтва. Цьому сприяло розташування міста на кордоні із Диким Полем і активне його заселення біженцями та уходниками.
У польський період Черкаси були центром староства та козацького полку. Місто брало активну участь в усіх козацьких заворушеннях та війнах. А у 1793 році, після приєднання Правобережжя до Російської імперії, Черкаси стали центром повіту спочатку у Вознесенському намісництві, а потім у Київській губернії.
На початку ХІХ століття основна частина Черкас була розташована на Подолі – ділянці, що часто підтоплювалася водами Дніпра. У 1815 році було здійснено перепланування міста, відповідно до якого головні райони перемістились на дніпровські тераси, а Поділ поступово втратив своє значення (у другій половині ХХ століття цей район знесли і майже затопили Кременчуцьким водосховище). У місті почався значний розвиток промисловості і торгівлі.
У Черкасах в ХІХ столітті збудували немало гарних кам’яних будинків, але в радянський період в Черкасах зруйнували всі культові споруди й значну частину приватних та громадських будівель. Залишилось небагато. Більшість архітектурних пам’яток Черкас розташовано на вулиці Хрещатик та прилеглих вулицях.
Назва Хрещатик з’явилася у 1993 році, в радянський період ця вулиця була Урицького, а в дореволюційні часи – Дубасівською.
Текст – http://ukrainaincognita.com/cherkaska-oblast/cherkaskyi-raion/cherkasy/cherkasy
Фото – http://humus.livejournal.com/2493632.html