uk.wikipedia.org
155 років тому ( за новим стилем) Тарас Шевченко у Черкасах написав “Колись дурною головою”. На своїй малій батьківщині Шевченко був затриманий за доносом черкаського ісправника Табачнікова при спробі купити землю в с.Пекарі для будівництва власної хати. Згодом поет був знову висланий з України.
У місцевого черкаського ісправника Табачнікова в будинку Шпаковських на Старособорній площі в липні-місяці 1859 року Шевченко мешкав.
Як згадували сучасники поета, черкаське суспільство надзвичайно приязно поставилось до прибуття дорогого гостя. Найближчим через своє давнє знайомство Тарас Григорович був до сім’ї Цибульських. У будинку Цибульських (тепер на цьому місці Державний Банк) навколо Тараса Григоровича групувався невеличкий гурток його друзів та прихильників, що складали постійне його оточення.
Цікаво, що тоді ж, 155 років тому в будинку Цибульських, Шевченко зустрівся з Пантелеймоном Кулішем. Куліш приїжджав до Черкас за грамотою польського короля Станіслава Августа, наданою Черкасам в 1791 році в підтвердження попередніх королевських грамот на права й вільності Черкасам. На руках у черкасців був оригінал цієї грамоти й копія з неї, писана також на пергаменті. Черкасцям не хотілось віддавати оригіналу грамоти; соборний титар навіть заховав її був під вівтарем своєї церкви… Але Тарас Григорович умовив Цибульського видати цю грамоту Кулішеві; копія ж залишилась у Черкасах і згодом була передана до Архіву Київського Університету…
Утім, є й інша версія примусового висилки поета на Київ. Перебування Шевченка на Черкащині місцева влада вважала за небезпечне для загального спокою і тому його постарались усунути. Якимсь чином намальована Тарасом Григоровичем карикатура на діякона Миколу Шпака потрапила до рук пристава, який підмовив Шпака подати скаргу на Шевченка за образу своєї особи. З цього виникла ціла справа. Їй дали хід – і коли Шевченко повернувся з Руськополянської цукроварні Яхненка й Симиренка, прямо в степу його було заарештовано і надіслано до Черкас, а звідтіля й до Київа.
Автограф вірша “Колись дурною головою” ( і “Сестрі”), записані на велечикому клапті паперу, Тарас послав своєму братові Варфоломію Шевченку.
Колись дурною головою
Колись дурною головою
Я думав: «Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить.
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі…
О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!»
