Місто на березі річки – це завжди романтично, а поблизу Черкас Дніпро справді розкинувся, як море: саме тут він настільки широкий, що, стоячи на одному березі, не бачиш іншого. Слова Гоголя “рідкісний птах долетить до середини Дніпра” тут знаходять буквальний сенс.
Чуже ім’я
Найцікавіше в Черкасах – назва міста. Не тому, що більше нічого цікавого тут немає, просто вчені не можуть пояснити походження імені міста. Деякі з відомих краєзнавців навіть стверджують, що розгадка таємниці може пролити нове світло на витоки козацтва і, можливо, походження українців.
Слово “черкаси” – екзонім, тобто назва місцевості або народу, не вживане місцевими жителями. До появи міста Черкаси жителі Придніпров’я такою назвою не користувалися, а ось московити і татари називали цим словом якраз жителів Придніпров’я.
Слово “Черкаси” має тюркське походження. Легенда про заснування міста свідчить, що баскак Ахмат (намісник в завойованих монголами землях) завів дві слободи, куди стікалися розбійники і злодії. Чернігівський князь Олег поскаржився на це хану Телебугу, а той дав Олегу загін монголів і наказав розорити Ахматові слободи. Наказ виконали, а жителі слобід, ті самі черкаси, втекли до баскаків до Канева і звели по сусідству місто. Якщо легенда правдива, то заснували Черкаси приблизно в 1284 році.
Поділ і гори
Найкращі описи Черкас XIX століття можна знайти в творах видатного краєзнавця Лаврентія Похилевича: “Місто розташоване частиною на невисоких горах, що тягнуться над Дніпром, з яких відкриваються мальовничі краєвиди на річку, частиною ж на пологому березі Дніпра”.
“Частина на пологому березі”- це про черкаський Поділ, який існував до середини XX століття. Це була ділянка дніпровської заплави, яку часто підтоплювало водами Дніпра, а зараз майже на всій її території розтеклися води Кременчуцького водосховища.
Але черкащани не бажають відставати від Києва – втративши свій Поділ, вони створили собі Хрещатик. Таку назву центральній вулиці присвоїли в 1993 році: в радянський період вона була Урицького, а до революції – Дубасівська. Саме на Хрещатику і поряд з ним розташована основна частина черкаських пам’яток.
Утім, з XIX століття їх збереглося небагато: в радянський період в Черкасах зруйнували всі культові споруди і значну частину будівель. Що стосується “частини на невисоких горах”, то вона особливо ефектно виглядає з дамби через Дніпро при в’їзді в місто з боку Києва.
Життя на дамбі. В Україні багато населених островів, та лише одна населена дамба. Це село Панське, а точніше – залізнична станція посеред Кременчуцького водосховища при в’їзді в Черкаси. Тут постійно живуть залізничники, які обслуговують станцію. Крім того, Панське і його околиці – популярне місце серед черкаських рибалок
Слідами Городецького
Дорадянська архітектура Черкас пов’язана з відомим київським архітектором, “повелителем бетону” Владиславом Городецьким. Одне з його творінь – модерновий будинок колишнього комерційного банку (1914 р вул. Хрещатик, 251). Зараз в цій будівлі – зокрема, музей поета Василя Симоненка. Крім банку, Городецький спроектував в Черкасах чоловічу гімназію (Замковий узвіз, 28, зараз – музичне училище) і жіночу гімназію (вул. Смілянська, 33). Великий архітектор також створив павільйони черкаського ринку, але нині від них залишилася лише одна споруда – колишній “Рибний ряд” (вул. Хрещатик, 190, у дворі). Про “Рибний ряд” та його автора знає далеко не кожен черкащанин, тому пошук цієї будівлі буде нагадувати гру в сіті-квест. Але попереджаємо: багатьох туристів будівля може не вразити.
Будинок Щербини
А ось будинок Щербини, безперечно, вразить усіх. Його господар був “грабарем”, тобто керуючим артіллю землекопів. Побудували цей палац в 1892 році, а зараз в будівлі діє Палац одружень – такому РАГСу можуть позаздрити навіть столичні молодята.
На Хрещатику перебуває ще один видатний будинок – колишній готель “Слов’янський”. Увінчану численними шпилями псевдоготичну будівлю неможливо не помітити. Її теж проектував Владислав Городецький в 90-х роках XIX сторіччя; зараз тут розташована філія Укрсоцбанку.
Є в Черкасах і пам’ятник архітектури, пов’язаний з головним українцем всіх часів – Тарасом Шевченком. Це колишній будинок черкаських підприємців братів Цибульських на розі вулиць Хрещатик і Байди-Вишневецького. У 1852 році Кобзар гостював у Цибульських, а зараз тут знаходиться музей однієї книжки – “Кобзаря”.
Воїни світла
Одним з небагатьох цікавих пам’ятників радянського періоду став насипаний над дніпровською заплавою пагорб Слави зі скульптурою фігурою “Батьківщина-мати”. Фігура дуже оригінальна: у правиці вона тримає не меч, а “миску” з електронним миготливим ліхтарем. Цей предмет повинен символізувати вічний вогонь, але у вимкненому вигляді більше схожий на капелюх-циліндр.
Утративши всі старовинні храми, Черкаси збудували найбільшу в Україні православну церкву: розміри Михайлівського собору (вул. Ільїна, 212) вражають. У центрі міста на площі Слави стоїть ще один новий собор – Святотроїцький. Він невеликий, але досить цікавий архітектурно.
Гіпербоолоїд інженера Шухова. Недалеко від Михайлівського собору височіє унікальний пам’ятник архітектури – гіперболоїдна водонапірна башта, збудована за проектом інженера Володимира Шухова. Красиві ажурні сталеві конструкції були популярними на початку ХХ ст, але більшість із них не збереглася. Найвідоміший із тих пам’ятників, що “вижив” – радіобашта на Шаболовці в Москві
Є в Черкасах ще одна досить незвичайна культова споруда. Це буддійський храм Воїнів Світла. Будувати його почали українські шанувальники буддизму в 1990 році. Місце вибрали невипадково – на їх думку, тут знаходиться енергетичний розлам, а 5000 років тому на цьому самому місці вже стояв буддійський храм. В 90-ті роки минулого століття храм став центром підготовки “воїнів” – майстрів кунг-фу. Вони вважають Черкаси містом воїнів, адже черкаси, а потім козаки (яких московити теж часто називали “черкасами”) дійсно завжди були воїнами. Хтозна, можливо, загадкова назва “Черкаси” має буддійське походження.
Завершити прогулянку по місту можна в Ювілейному парку на березі Кременчуцького моря (вул. Дахнівська, біля дамби), а малечу варто зводити в Черкаський зоопарк (вул. Смілянська, 132).
