Він загинув як герой. Похований з почестями. І все. Про нього забули, про його сім’ю – забули. Чиновники. Вони, зрештою, понесуть покарання? Про непросту історію зі Сміли – у репортажі “Подробностей”.
Будиночок на околиці міста. Звідси командир підрозділу розвідки батальйону “Айдар” Євген Войцеховський добровольцем пішов на фронт. На початку червня він загинув в селищі Щастя. У хатинці на дві кімнати Євген тулився зі своєю великою родиною. Матір’ю, батьком, бабусею, дружиною і двома дітьми. Зараз про нього тут нагадують лише жалобні фотографії та ордени.
На фронті у Євгена був позивний “Чех”. Його поважали товариші по службі і боялися вороги. За голову розвідника терористи навіть призначили нагороду -150000 євро. Після смерті він виявився не потрібен державі, за яке загинув. Уже четвертий місяць мама Євгенія Войцехівського намагається домогтися справедливості.
“Мова йде про надання офіційного статусу і виплату державної допомоги як загиблому в зоні АТО – це 609 тисяч. Якщо ми отримаємо цю допомогу … відповідно і діти отримають відповідну пенсію, бо зараз їм нарахували по триста гривень на кожного “, – каже мати загиблого Любов Іванівна.
На похороні героя звучало багато обіцянок, які так і залишилися обіцянками. Допомогу сім’я Войцехівського отримала тільки від місцевої влади. Від держави – нічого. Волонтер Микола Цибуленко вже з ніг збився, намагаючись оформити необхідні документи на загиблого друга.
“Спочатку нам дають певний пакет документів, ми їх збираємо, потім інше … Це, я так думаю, що це бюрократична машина, або від когось йде якась вказівка, щоб загальмувати ці всі справи”, – каже Цибуленко.
Схожа доля спіткала практично всі сім’ї загиблих добровольців. Адже більшість не оформлені у військкоматах. І для того, щоб довести, що вони дійсно воювали – потрібно їхати в зону АТО і там, від командування батальйонів – домагатися довідок.
У Смілянському райвійськкоматі тільки розводять руками – працюють по нормативам Міноборони. “Зрозумійте, саму процедуру і процес і перелік документів встановлює не військовий комісаріат, нам теж приходять вказівки”, – говорить військовий комісар Смілянського-Кам’янського райміськкомата Володимир Старовойтов.
Євгена поховали на центральній алеї смілянського кладовища – це теж заслуга волонтерів. На його могилі завжди свіжі квіти. Майже кожен день сюди приходить Любов Іванівна. Сьогодні їй повідомили радісну новину – справа загиблого сина зрушила з місця. Знову допомогли волонтери. “У мене мрія, щоб ця смерть не була марна, бо це буде неправильно”.
