Книжковий магазин “Буквица” у центрі Черкас пропонує читачам козацького міста на Дніпрі купити за 111 гривень книгу російського “історика”-самоучки Алєксєя Кунгурова, яка називається “Киевской Руси не было. Или что скрывают историки”.
Це – той самий блогер Кунгуров, який “прославився” серією репортажів, у яких паскудив Україну під час Революції Гідності і з початком війни на Донбасі. Серію цих репортажів, які розміщує у себе на блозі, Кунгуров назвав так: “Украинский Зомбиленд: взгляд изнутри”.
Відкриваємо його книгу, яка продається в Черкасах – і під чорною обкладинкою знаходимо не менш чорний по суті своїй текст. Вже в передмові автор пише наступне: “Насколько готов нaрод стрaны под нaзвaнием РФ зaщищaть свою родину? Покa нaрод хотя бы в пaмяти хрaнит имперскую гордость, он готов воевaть не только зa осязaемые мaтериaльные блaгa, но и зa честь держaвы. Связывaться с тaким нaродом – облaдaтелем крепкой исторической пaмяти – чревaто… Возрождение империи, создaние экономически сaмодостaточной держaвы позволит избежaть пaдения в пропaсть, в которую мы сейчaс кaтимся, но первым шaгом в этом нaпрaвлении должнa стaть консолидaция русского нaродa. Кто-то может удивиться: a рaзве русские и укрaинцы – один нaрод? Дa, до 1992 г. он именовaлся советским нaродом, рaнее – русским. До XX в. укрaинского нaродa не существовaло…Основной удaр с целью деформaции исторического сознaния историки сегодня нaносят не по РФ, a по Укрaине. Мaсштaб зaдaч перед ними стоит поистине титaнический – убедить мaссы, в том, что укрaинцы – нaрод отдельный от русского…”.
А ось – цитати із інтерв’ю Кунгурова, який красувався перед журналістами: “Попытки нынешних укро-историков представить казачество (или того пуще – казачью “республику”), как самостоятельного игрока на исторической арене XVII столетия, ничего кроме сочувствия к их бесплодным усилиям не вызывают”. “Украинский язык еще не придуман, он находится в активной фазе формирования…”. “Умные, образованные, творчески мыслящие люди не могут считать себя украинцами…”. “Украинский язык создавался для разъединения единого русского народа (русин) в Галиции, а в дальнейшем был востребован и сепаратистами с целью отрыва от Большой России Малороссии, Волыни, Новороссии и Слобожанщины”.
Насправді, немає ні найменшого бажання цитувати все те, що наморозив цей сусідський “історик” протягом своєї бурхливої антиукраїнської діяльності. Зате є бажання вияснити: “какого бєня”, як кажуть росіяни, книга відвертого українофоба робить у Черкасах?!
Поруч з нею на одній полиці стоять “творєнія” іншого російського псевдоісторика – Льва Рудольфовича Прозорова, який возомнив себе “великоросом-новоязичником” і час від часу воліє називатися не рідним ім’ям, а як “Озар Ворон”. Увазі черкащан у магазині “Буквица” пропонуються його книги “Русские корни. Мы держим Небо”, “Мы не рабы, а внуки Божьи” та інші подібні своєю претензійністю “твори”. Притягує увагу своїм нахабством заголовок ще однієї книги Прозорова на полиці черкаського магазину – називається вона “Где кровь русская пролилась – там и земля русская”. Замість передмови автор ставить віршик власного виробництва, у якому є такі слова:
Кто сказал, что не Русь – Украина с Литвой,
Что не Русь – Ереван, Ашхабад,
Если в землях этих, сомкнувши строй,
Сотни русичей павших лежат?!
Щоб пояснити, хто такий сам Прозоров, варто згадати, що 1997 року він був затриманий в Іжевську за звинуваченням у неонацизмі і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Тепер же він – “добропорядочний гражданін” – бо думає і говорить, як мільйони інших росіян, чиї голови одурманені шовіністичною агітпродукцією…
