До Черкас Галина Гагаріна приїхала із міста Докучаєвськ Донецької області. Кілька тижнів тому жінка прийшла до Центру допомоги армії для того, аби допомагати українським військовим.
Зараз Галина отримує фінансову допомогу, оскільки має статус переселенки. Крім того, їй допомагають уже дорослі діти, із якими жінка і переїхала на Черкащину. Тому зараз свій вільний час витрачає на волонтерську діяльність. Говорить, що роботи вистачає – із похолоданням хлопці просять теплого одягу та замовляють волонтерам білі маскхалати. За їхнє пошиття уже взялися дівчата з місцевого училища, тому волонтери шукають багато цупкої тканини білого кольору.
“Намагаємося везти не лише потрібні речі, а й шукаємо можливість зробити подарунок. Так, останнього разу на Схід разом з речами першої необхідності поїхав величезний торт”, – розповідає Галина.
За її словами, люди на Донеччині самі винні в тому, що на території України триває війна. Більшість місцевого населення вірила – прийде “отец родной Путин” і люди заживуть щасливо й багато.
“Там на першому місці матеріальні бажання й потреби. Люди весь цей час майже не думали головою. Там інша ментальність – усі чекають, що хтось прийде й щось принесе. Центральна Україна трохи інша”, – говорить переселенка.
На Черкащині зі своїми земляками жінка не спілкується і повертатися назад не хоче, оскільки звикла до Черкас.
“Хоча маю там житло, але почуваю себе комфортно саме тут. На Донеччині завжди була в опозиції, а моє світобачення дуже відрізнялося від загальноприйнятих там поглядів на життя. Боюся, що найближчим часом різких змін там не відбудеться, а я вже не маю сил когось перевиховувати й до чогось закликати”, – зізнається волонтерка.
