77 років тому на Черкащині, у смт. Єрки Катеринопільського району народився Великий українець В’ячеслав Чорновіл.
Пропонуємо вашій увазі добірку фото, щоб згадати дисидента, політика і людину.
В’ячеслав Максимович народився 24 грудня 1937 року на Черкащині. За кілька місяців до народження було заарештовано його дядька Петра Чорновола – з заслання він більше не повернувся.
В 1960-му він із відзнакою закінчив Київський університет імені Шевченка (журналістика).
Студент Київського університету
Працював на телебаченні, потім на хвилі хрущовської “відлиги” захопився історією української літератури, особливо – донедавна забороненим в СРСР Борисом Грінченком.
В 1963-64 рр. брав участь у будівництві Київської ГЕС.
У 1964-му вступив до університетської аспірантури, але не був зарахований через політичні переконання.
З батьками та сестрою. Черкащина, 1960-ті
В 1965 році виступив разом із Дзюбою і Стусом на прем’єрі “Тіней забутий предків” у кінотеатрі “Україна” із протестом проти арештів інтелігенції.
За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів засуджений до трьох місяців примусових робіт.
Підготував збірку текстів “Лихо з розуму” (Портрети двадцятьох “злочинців”) – про арештованих у 1965-му шестидесятників – яка була видана на Заході і стала справжньою подією в СРСР і закордоном. В результаті у 1967-му отримав три роки таборів суворого режиму.
У Житомирі – в гостях у письменника Євгена Концевича
Найбільш відоме фото Чорновола, яке потрапило на Захід. Початок 1970-х
В 1969 році на засланні одружується з Атеною Пашко. Вона померла в 2012-му – незадовго до 13-ої річниці смерті чоловіка.
Із Атеною Пашко у Якутії. Літо 1979 року
В 1970-му створює підпільний журнал “Український вісник”.
Під час масового погрому шестидесятників у 1972 році отримав від радянської влади ше один термін – шість років таборів і три роки заслання.
Письменник-дисидент Михайло Хейфець назвав свій тюремний нарис про Чорновола “Зеківський генерал”.
Марка Підпільної пошти України, присвячена Чорноволу – “борцю за права людини”
Є легенда, як хтось із слідчих спересердя запитав Чорновола: “Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?” – “Як ким? Редактором опозиційної газети”.
На засланні в Якутії
Після виходу з мордовських таборів мешкав на засланні у Якутії. У травні 1979 став членом Української Гельсинської групи (УГГ).
У квітні 1980-го заарештований за сфабрикованими звинуваченням (фактично – за участь в УГГ). Засуджений на 5 років тюрми.
В 1985-му повернувся в Україну. Працював кочегаром, бо більше ніде не міг працевлаштуватися. Відновлює підпільне видання “Українського вісника”.
У 1988 році ініціював створення Української Гельсинської спілки як опозиційної КПРС організації партійного типу.
Родина: син Тарас, дружина Атена Пашко, її донька Ірина Волицька, зять Віктор Зубко та онук Василь
Від моменту створення Народного руху (вересень 1989 року) – його активний член, з 1992-го – співголова.
У березні 1990-го обраний депутатом Львівської обласної ради, з квітня 1990-го до квітня 1992-го – голова облради.
Восени 1991 року В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%).
За словами Атени Пашко, так відреагував на свій програш Кравчуку: “Програв не я. Програла Україна”.
З Марґарет Тетчер
З 1990 року – народний депутат.
З друзями-дисидентами – Ларисою Богораз, Мустафою Джемілєвим, Вацлавом Гавелом
Керівник депутатської фракції Народного руху України. У січні 1999 року частина рухівців-“прагматиків” на чолі з Юрієм Костенком організувала розкол у партії, створивши альтернативний Рух (зараз Українська народна партія).
З Атеною Пашко
25 березня 1999 року Чорновіл загинув у автокатастрофі, коли повертався з поїздки у Кіровоградську філію Руху.
Під Борисполем автомобіль політика врізався у навантажений зерном “КамАЗ” із причепом, який здійснював розворот посеред траси.
Той самий “КамАЗ”…
Прощання з політиком
За матеріалами “Історичної правди”
