На фресці у базиліці Святого Петра у Ватикані Володимир Великий зображений з нашим тризубом
Коли «зелені чоловічки» вторглися в Крим і під дулами автоматів проголосили його «возз’єднання» з Росією, українці раптом згадали про те, що на знаковій, першій купюрі національної української валюти номіналом в одну гривню було, а потім щезло зображення руїн Херсонеса в Криму… Розповідають, що зроблено це було Леонідом Кучмою з подачі екс-міністра освіти Дмитра Табачника, який на той час був віце-прем’єром в уряді Януковича. Езотерики (фахівці з символізму та містики) ще тоді стверджували: єдине кримське зображення на українських грошах не слід було прибирати ні в якому разі. Гроші, як один із символів державності, мають велику містичну вагу, так само як і всі зображення на них. 2004 року кримський Херсонес «стерли» з купюри, а рівно через десять років постаралися «стерти» і сам Крим з географічної карти України…
З іншого боку тієї ж одногривневої купюри – зображення Володимира Великого. Київського князя, навколо вшанувань тисячоліття від дня упокоєння якого здійнявся 2015 року галас у сусідній Росії. Здавалося б, хочете теж вшанувати – вшановуйте мирно, як і годиться православним. Та Кремлю страшенно не подобається те, що Президент Петро Порошенко підписав Указ про вшанування, де згадується тисячолітня історія державотворення на землях Руси-України. Але ж факти – річ уперта, і хоче визнавати це Кремль чи ні, але в часи князя Володимира Великого Київ вже був величною столицею європейської держави, Москви ж у природі ще не існувало. Говорячи мовою сучасних російських пропагандистів, на землях нинішнього Підмосков’я тодішня “київська хунта” якраз мечем наводила порядок за спробу “сепаратистів”-в’ятичів відмовитися платити Києву данину. Причому робив це київський князь з допомогою предків сучасних вояків Північного Альянсу (НАТО) – варягів, запрошених з півночі Європи. До речі, вшановувати Хрестителя Русі Володимира Великого не заборониш і сучасним католикам, бо Святим його було визнано ще до всесвітнього розколу Християнської Церкви…
Златник Володимира Великого – з княжим тризубом на монеті
Історики сперечаються, де саме знаходився літописний Будутин, у якому Володимир Святославович народився. Одні вказують на місцину під білоруським Гомелем, інші – на українській Волині, треті – під російським Псковом. Загальновизнаний в радянські часи як знавець історії епохи Київської Русі, письменник Семен Скляренко стверджував, що це була місцина на Черкащині, поблизу сучасного Канева. Ось як Скляренко описує її: «Над Россю, крім Будутина, було ще багато княжих сіл – Межиріччя, Гута, Хмільна, а там, де Рось допливла до Дніпра, на Княжій горі височів над широкою долиною город зі стінами, ровами, валами – Родня».
Пізніше саме у Родні сталася подія, після якої князь Володимир Великий став єдиним очільником земель Русі…
Як і літописні Боричів, Вітичів, Овруч чи Ладомир, Родень був водночас містом-капищем, а конкретніше – центром культу язичницького бога Рода – бога неба та всесвіту… Місто-фортеця міцно стояло проти ворога на так званій Княжій горі, що й донині носить цю назву – на околиці сучасного Канева на Черкащині. За часів правління батька Володимира Великого, славного воїна-князя Святослава у Родні звели княжий терем. Не знав Святослав, коли велів його збудувати, що за трагедія тут станеться…
Ще за життя Святослав поділив державу між синами, Київщину віддав Ярополку, відповідно, коли Святослав загинув у бою, то і верховна влада над Руссю відійшла до Ярополка. Він вів політику, зорієнтовану на дружбу із Західною Європою, зокрема з імператором Священної Римської імперії, Оттоном Першим. 973 року посли Ярополка Святославовича побували на сеймі у Кведлінбурзі, натомість, через шість років до Києва прибули посли від Папи Римського… Та у внутрішній політиці не все було так добре, як у зовнішній: Ярополк воював проти рідних братів, князів Олега та Володимира. Спочатку, щоб помститися за вбивство свого радника Люта, Ярополк розпочав війну проти Олега. 977 року князь переміг полки Олега і приєднав до Києва деревлянську землю. Літописці кажуть: Ярополк гірко плакав, дізнавшись про випадкову загибель брата під час штурму деревлянської столиці – града Овруча… Та невдовзі розпочав війну проти іншого брата – Володимира, і вибив того з Новгорода. Втім, того ж року князь Володимир, заручившись підтримкою своїх дружин та найманого війська варягів, повернувся з вигнання, відбив Новгород і пішов на Київ…
Ярополка зрадив його воєвода на ймення Блуд (впізнаєте це слово в сучасній мові?). Саме Блуд напоумив Ярополка тікати від варягів і дружинників Володимира у Родень. Князь ще не знав, що Блуд заманює його в пастку… Коли у обложеному зусібіч Родні розпочався голод (звідси надовго збереглася приказка – “Біда, як на Родні”), Ярополк, з підказки того ж таки Блуда, погодився на переговори. Та прямо біля дверей терема на нього вже чекали двоє варягів. Літописець “Повісті временних літ” про це напише, що князя “підняли мечами за пазуху”…
988 року після переможного походу на кримський Херсонес (на Русі це місто називали Корсунем) князь Володимир Великий хрестився, слідом за ним і вся Русь прийняла християнство, ущухли жорстокі міжусобиці – землі Русі об’єдналися навколо Києва у потужну європейську державу…
1044 року князь Ярослав Мудрий, син Володимира і племінник Ярополка та Олега, звелів викопати кістки своїх дядьків-язичників і охрестивши їх, перезахоронити поруч з Володимиром Великим у Десятинній церкві в Києві, де служили священники з кримського Херсонесу-Корсуня. Ще раніше, 1032 року Ярослав Мудрий збудував фортецю-місто на землі сучасної Черкащини, на річці Рось і назвав його Корсунем – як місто, де прийняв хрещення його батько Володимир Великий. Літописи стверджують, що назву підказали священики-греки з Десятинної церкви Києва – бо ця місцевість на Росі їм дуже нагадувала скелясті береги біля фортечних мурів рідного Херсонеса-Корсуня.
Минуло два століття, 1240 року орда хана Батия захопила і спалила Київ разом з Десятинною церквою, де стояли саркофаги князя Володимира Великого і його братів. Ще черед півтори сотні років, 1399 року ордою хана Едигея був остаточно зруйнований кримський Херсонес-Корсунь. Проте і Херсонес, і Десятинна церква Києва до сьогодні зберегли своє глибинне сакральне значення для українців – і збережені руїни міста в Криму, і збережений фундамент Десятинної в Києві…
Як не крути – історія державності на українських землях значно давніша, аніж на землях РФ. Розуміючи це, Кремль вирішив встановити пам’ятника Володимиру Великому в Москві. Ставити його хочуть на Воробйових (з 1931 до 1999 року – Ленінських) горах. Тих самих горах, де у ХІХ столітті планували спорудити храм на честь перемоги над Наполеоном, займалися будівництвом більше 10 років і зрештою припинили його – за офіційною версією з-за ненадійності грунтів на схилах гори, а за неофіційною – з-за надмірної слабкості будівничих до казенних коштів…
До речі, у Києві на Володимирській гірці пам’ятник Володимиру Великому благополучно височить з того ж ХІХ століття – вже 162 роки. Чому саме тут – пояснюється просто, бо саме з цієї місцини на Дніпрі розпочалося хрещення держави Русь, власне саме тут ступала нога великого князя. Чого не скажеш про Москву, де Володимир Великий ніколи не бував з-за єдиної на те причини – бо Москви тоді не було ще й у проекті…
Пам’ятник у Москві віддалено нагадуватиме київський – от тільки піднятий хрест у правій руці князя менший за меч, який він тримає у лівій. Як відомо, у Києві Хреститель мирно стоїть – взагалі без меча… Ну і ще одне, над чим варто замислитися психологам: Москва хоче, щоб її пам’ятник був на чотири метри вищим від київського. Хоча б формальними символами намагається возвитися над давнім і справді величним містом Кия… Посиленими темпами Кремль збирає на це гроші, хоча так і не зміг знайти грошей на будівництво мосту через Керченську протоку в окупований український Крим, тож немає шляху спокійного для окупантів до Херсонесу-Корсуня, де Володимир Великий хрещення прийняв…
Коли 2015 року офіційний курс української гривні «посипався», як стріха старої хати на сильному вітрі, у народі знову заговорили про те, що даремно послухалися Дмитра Табачника і реальні руїни Херсонеса на одногривневій купюрі з Володимиром Великим замінили на вигадане сучасним художником зображення «Града Володимира». Був такий справді, «Дитинцем» називався, але як виглядав – ніхто не знає. Езотерики-містики переконані: вигадані будівлі не можуть бути міцним фудаментом для національної валюти. Проте кажуть, що зрештою все буде добре, бо головний оберіг України – тризуб її герба, давній княжий символ, який бачимо ще на златниках Володимира Великого – перших золотих монетах Русі Київської…
