pro-vincia.com.ua
Кривавий розгін студентів на Майдані Незалежності в Києві 30 листопада 2013 року став відправною точкою для революційних процесів у країні. Далі були акції політичних партій і громадян проти політики “закручування гайок” колишньої влади, Майдан…
Чи не першою закликала підтримати курс Януковича стала його вотчина – Донецька область. Тамтешні депутати схвалили політику президента, а в своєму звернення просили вжити жорстких мір для придушення наростаючих протестних настроїв у країні.
Однієї з перших після Донеччини відгукнулася Черкаська область. 2 грудня 2013 року зібралася позачергова сесія обласної ради і прийняла звернення до президента України. В ньому йшлося про провокаторів, які спричинили силове протистояння в країні, та прохання до Януковича навести лад у країні.
В облраді стверджують, що текст звернення Черкаської облради, прийнятий депутатами 2 грудня був м’якшим за попередній варіант. Адже початковий варіант звернення був набагато жорсткішим і вимагав кардинальніших заходів, оскільки готувався в ОДА під керівництвом Сергія Тулуба.
“За моєю інформацією текст звернення позачергової сесії мав бути набагато жорсткішим. Їдучи на сесію, я дзвонив до одного з депутатів від “Народної партії” і просив, щоб вони або не підтримували цього звернення на сесії, або взагалі не йшли на засідання. Втім, результати голосування свідчать про те, що кишенькова більшість в облраді звернення до Януковича підтримала як один”, – говорить депутат облради Володиимр Гресь.
16 січня 2014 року Верховна Рада протизаконно прийняла так звані “диктаторські закони 16 січня”, які фактично “наступали на горло” мирним мітингувальникам на Майдані. Далі було наростання конфлікту, викрадення активістів, кров, Небесна Сотня…
Отакі-от звернення до Януковича “кишенькових обласних рад”, як Черкаська чи Донецька, й спричинили прийняття “законів 16 січня” та людські жертви. І якщо подивитися на результати голосування 2 грудня 2013 року, то можна побачити, що депутати, які тоді беззаперечно підтримували колишню владу, до сьогоднішнього дня на посадах і служать уже новій владі. Очільник податкової Володимир Коломієць, начальник ДСНС на Черкащині Віктор Гвоздь, обласний кардіолог Світлана Журба, очільниця Черкаського медколеджу Ірина Губенко, один із радників нинішньої голови облради Валентини Коваленко Валентин Полях, Віктор Беззубенко, який проходить перевірку на радника міського голови Черкас Сергія Одарича…
“Мені здається, що нашій владі ці люди на руку. Служили старій владі – продали, служать ці владі – продадуть і її та служитимуть наступній. Зневажаю таких людей. Вони на посадах, бо люстрація в нашій країні відбувається тільки на папері, – коментує депутат облради Анатолій Бондаренко. – От подивіться: юрист обласної ради, який ходив на судові засідання з нами, коли в Черкасах незаконно заборонили мітинги й акції і доводив, що все законно – працює досі. Та ще й став депутатом обласної ради. Кажу про Олексія Праведника. Якщо вже чиновники низького рівня зберігають посади, то що казати за вищий рівень? Чи є хоч одне рішення суду? Чи покарали когось за потурання режиму Януковича? Мені соромно дивитися в очі тим людям, які стояли на Майдані…”.
А депутат облради Таїсія Руснак, яку у травні 2014 року висували на заступника голови облради, впевнена: те, що “старі” кадри, які підтримували режим Януковича, працюють і за нової влади, має бути на совісті цих людей.
“Чи можуть вони працювати зараз чи ні, мені судити важко. Взагалі-то мають працювати професіонали. І зараз важко судити, як діяли ті люди і чому вони так діяли, в яких вони були обставинах і що змушувало їх так вчиняти. Чи то була їх добра воля, необізнаність чи їм погрожували чи тисли. А можливо, когось і на сесії не було, як мене. У результатах того голосування зафіксовано – Руснак “за”. Мене тоді на сесії не було. Хто за мене проголосував? Я нагадала своїй сусідці по робочому місцю депутата Галині Кучер – як так сталося? Каже, що не пам’ятає. Того дня в мене прихопило спину і на сесію я не поїхала. Хоча напередодні дзвонив Володимир Вовченко, просив приїхати і навіть виступити. Та навіть якщо б і поїхала, не могла б виступати на підтримку. До цього періоду в мене дуже складні стосунки були із нашою місцевою владою у Смілі і з Сергієм Тулубом у тому числі. Щоб позбавити мене роботи, навіть провели реорганізацію у відділі освіти. На Майдані були мої діти, мій зять, коли розстрілювали активістів… Не хочу нині зараз когось засуджувати, сказати, що хтось безсовісний і негідний – дуже легко. Та ми не знаємо, в яких обставинах були ті люди”.
