Її називають ретро-волонтером і совістю тих, хто й досі не долучився до допомоги українським бійцям. Черкащанці Євдокії Гармідаровій 95 років, та вік не став на заваді жінці, коли вирішила дбати про військових. Вона – найстарший помічник у підготовці сухпайків для солдатів.
Євдокія Матвіївна пережила і голод, і війну. Кілька скромних знімків із чоловіком нагадують про ті часи. Каже, і не думала, що колись знову доведеться молитися за мир у країні. І вже з півроку допомагає бійцям не словом, а ділом.
“Аби їм було краще, аби допомогти людям. Я вже не дуже допоможу, наче хочеться, щоб були не голодні і не холодні, щоб вони до своїх сімей йшли”, – каже волонтерка.
По кілька годин на день вона перемелює сало для солдатських наїдків. Усе робить мовчки і зосереджено. Залучила її до цієї справи правнучка.
“Мені дуже приємно, що бабуся в своєму віці знаходить сили допомагати, а більшість молодих людей находять собі виправдання, що нема часу, сил, здоров’я. Кожен може якусь частину внести в допомогу військовим”, – впевнена волонтер Наталія Зоря.
Колеги-волонтери Євдокію Матвіївну лагідно називають Дусею. Кажуть, іноді бояться навантажувати стареньку роботою. Але пенсіонерка сама просить завдання.
“Дуся – це єдиний ретро-волонтер, у такому віці волонтерів в Україні до десяти може є. Вона так хоче допомогти, що для неї взагалі не проблема. Мені здається, вона стала ще більш жвавою коли почала допомагати”, – розповідає волонтер Ірина Кестер.
Сама Дуся сподівається, що вона таки дочекається, коли всі чоловіки із АТО повернуться у свої сім’ї. І замість готування сала на фронт, вона ще встигне нагодувати якогось бійця гарячим домашнім борщем.
