Увечері 22 травня в Черкасах на сцені обласного драмтеатру удесяте стартував Міжнародний театральний фестиваль “Сцена людства”. Впродовж наступного тижня кожного дня місцева публіка насолоджуватиметься виставами провідних столичних театрів (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра та Театр російської драми імені Лесі Українки), так і театрів обласного рівня (Рівненський академічний український музично-драматичний театр, Мистецька майстерня «Драбина», Львівський драматичний театр імені Лесі Українки).
А відкривав фестиваль “Великий льох” – постановка Олександра Дзекуна за однойменною поемою Тараса Шевченка. І це не випадково, адже традиційно “Сцена людства” йде у Шевченкові дні, а її початок цього року збігся із днем річниці перепоховання Кобзаря в Каневі на Чернечій горі.
“Великий льох” називають найбільш загадковим твором Шевченка. Справа у жанрі містерії. Таємнича, моторошна, в чомусь навіть потойбічна атмосфера вдало відтворена на сцені. Та головним тут є філософський сенс вистави.
“Великий льох” водночас найповніше виражає тогочасний світогляд поета, його політичне бачення відносин між Москвою, Польщею та Україною. Ці відносини він переніс із побутового й реального плану у план внутрішній, духовний, з політичного в історіософічний та релігійний. Що за скарби заховані у Великому льосі? Це не те, заради чого “москалики… могили вже розривають”, це скарби духовні: патріотизм, моральна і фізична невмирущість української нації, легендарна віра в перемогу, релігійне почуття”, – пише про Шевченкову містерію культуролог Лариса Брюховецька.
Основний містичний мотив містерії “Великий Льох”- віщування Різдва за надприродних умов двох близнят-антагоністів: месії та ката. Спостерігати цю надзвичайну містерію зібралися у Суботів звідусіль три білих пташки (душі померлих українських дівчат), три ворони (безсмертні українські, російські та польські кати українського народу), три лірники: Горбатий, Кривий та Сліпий, “базар люду та й панства немало”.
Дія містерії відбувається на Черкащині, в середині XIX ст., в селі Суботові в родовому маєтку Богдана Хмельницького, який на цей час було зруйновано. До Богданової церкви із Петербурга була надіслана експедиція з метою знайти скарб Хмельницького. Для Шевченка це було містичним символом остаточної руйнації святині України (“великий льох – це могила України”, – кажуть Білі голубки). У своїй містерії він дає політичну та релігійну оцінки трьох століть розвитку та руйнації України…
