Різноманітні майстер-класи, гутірки-дискусії, музичні виступи, нічні покази українського кіно, театральні перформанси, екскурсії Моринцями та життя в наметовому містечку – так минули два дні всеукраїнського благодійного фестивалю “Ше. Fest”, який пройшов минулими вихідними на батьківщині Тараса Шевченка в Моринцях на Звенигородщині.
На фесті збирали кошти на потреби військових з батальйону «Айдар» та бійцю із села Моринці. Всього вдалося зібрати близько 10 тисяч гривень.
“У цьому році ми трішки змінили формат фестивалю. Ми збільшили кількість людей, які виставляють свої інсталяції, які ставлять театральні постановки, адже людям цікаво спостерігати Шевченка в інтерпретації акторів. Також ми додали військової тематики, адже в Україні війна. У нас виставлені фотографії, на яких зображені діти бійців АТО, також діє дитяча галявина, просвітницька, галявина для художників Це такий мікс людей, які голодні до інформації, вони хочуть чути, бачити і брати участь, а також людей, які хочуть про це розповідати. Є і казкарі, і політики, і музиканти, і актори, а також письменники. Частину коштів, які ми збираємо, передамо в «Айдар», а іншу Валерію Коліснику із села Моринці, він зараз теж в зоні АТО”, – розповіла організатор просвітницької галявини фестивалю “Ше.fest” Тетяна Моцак.
Сашко Лірник, казкар:
“Тут надзвичайно хороше місце з потужною енергетикою. Це дуже хороший фестиваль. Треба сюди приїздити з родинами, щоб відчути цей український дух. Нація твориться тут, це серце нації і це дуже добре. Через такі фестивалі відбувається пробудження нації, через виступи, через концерти, саме так і має бути. І чим більше таких фестивалів буде, тим краще.
З дитинства я виріс на Шевченку. У нас дома мама, батько, старший брат − усі читають “Кобзар”. Поеми я напам’ять знаю. І казки мої з цього почалися, із переосмислення усіх цих оповідей. Шевченко ж теж казкар, тільки своєрідний. Без Шевченка б нічого не було. І він набагато вищий і потужніший поет за всіх інших. Ну ще Ліна Костенко і Котляревський поруч також».
Віталій, учасник фестивалю:
“Я приїхав сюди з сім’єю із села Шевченкове. Я родич Тараса Григоровича Шевченка по брату Йосифу. Приїхали підтримати фестиваль і зробити свій внесок в АТО, адже всі кошти вилучені з фестивалю будуть перераховані на АТО. Дуже важко, що Україна зараз переживає такі важкі часи. Але живемо тією надією, що все закінчиться і Україна буде дійсно незалежною, процвітаючою, європейською, і всі ми будемо жити дуже добре”.
“Мене батько назвав на честь Шевченка. Кобзар із задоволенням читаю, деякі вірші знаю напам’ять. Ми не маємо права забувати нашого земляка Тараса Шевченка, про що він писав, чого прагнув та хотів від України та українського народу, − розповів учасник фестивалю Тарас.
“Це щось дуже неймовірне. Відчувається дружня та творча атмосфера. Це дійсно фестиваль оновленого Шевченка, це еволюція духу. У порівнянні з минулорічним фестивалем, цьогорічний неймовірно виріс. Це помітно у всьому: в організації, у запрошених гостях. Шевченко − це те, з чим я народилася і те, з чим мене зростали. Фактично я почала вчити українську мову з “Кобзаря” Шевченка. У нас в сім’ї це особливий символ, у бабусі у хаті навіть висить портрет Шевченка. Скільки себе пам’ятаю він завжди був зі мною, це як щось незамінне, це як повітря, це як кров, це як генетичний код”, – розповіла учасниця фестивалю Ганна.
