dw.com
Питання партійної приналежності нових міських голів, обраних у другому турі місцевих виборів 15 листопада, – суттєве, але зовсім не визначальне. Про це пише у своєму блозі на сайті “Обозреватель” народний депутат Микола Томенко.
Визначальним, на його переконання, є фактор не відносного, а абсолютного ігнорування більшістю громадян України факту виборів міських голів у головних містах країни.
“Подивимось на офіційну статистику Центральної виборчої комісії щодо явки виборців на дільницях в день голосування, 15 листопада 2015 року.
Маємо ситуацію, коли навіть у регіонах, де перемогли представники влади, вони все одно не спромоглися забезпечити явку виборців хоча би більше 30%!, – зазначає Томенко. –
Тобто, це означає, що вибори проігнорували:
- у Києві – майже 71,65% громадян;
- на Вінниччині – майже 72% громадян;
- на Житомирщині – 70,49% громадян;
- на Кіровоградщині – 72,85% громадян;
- на Херсонщині – 79,48% громадян;
- на Черкащині – 72,74% громадян;
- на Буковині – 70,81% громадян;
- в решті областях – більше 60% населення.
Проблема навіть не в обмеженій суспільній легітимності нових міських голів, хоча і це є дуже показовим.
Так, для прикладу: за мера Києва Віталія Кличка, якщо порахувати, проголосувало лише 18,8 % від загальної кількості киян (“за” у другом у турі проголосували 66,5% із тих, хто прийшов на дільниці (28,35%). За мера Вінниці Сергія Моргунова проголосували 17,6% усіх вінничан (“за” – 63% при явці 28,02%), а за мера Черкас Анатолія Бондаренка – лише 13,3%черкащан (“за” – 49,1% при явці 27,26%).
І таких міських голів від “абсолютної меншості” українських міст є більшість!
Проте, складнішою проблемою є, на мою думку, проблема ПОКИ ЩО ТИХОГО ПРОТЕСТУ громадян проти не лише нинішньої влади, а – політики загалом.
Адже другий тур місцевих виборів засвідчив, що у деяких випадках більше 70%, а у деяких – більше 60% громадян (тобто – абсолютна більшість громадян по всій території України), проігнорувавши ці вибори, вважають, що обидва варіанти кандидатів є недобрими, і вони не сподіваються на краще життя у разі перемоги тої чи іншої політичної сили.
Серед аргументів такого “тихого протесту” більшості громадян є також відсутність реальної дискусії про місцеві проблеми і її підміна політичним протистоянням загальнонаціонального рівня. А також – наявність у містах великої кількості бідних громадян, які переймаються вирішенням власних побутових проблем, а точніше, знаходяться у стадії виживання, а тому їм зараз – не до “високої” політики.
Отже, якщо загально підсумувати, я би сказав, що результати виборів 15 листопада – це неприємний симптом поки що “тихого протесту” більшості громадян України стосовно діяльності всієї системи української влади та всіх політиків.
Якщо влада і загалом політичні сили не змінять стратегію і характер своєї діяльності, то, очевидно, що цей “тихий протест” може набути вже якісно інших ознак”.
