Співак «блатних» пісень народився у Христинівці, учився в Умані й Черкасах, а оселившись у Донецьку, зрікся України заради “ДНР”…
Уродженець Христинівки, Олег Снітко з кінця 70-х років минулого століття почав грати на гітарі і співати на танцмайданчику місцевого клубу залізничників. Пізніше навчався в Уманському музучилищі та на факультеті фізвиховання Черкаського педінституту.
І тільки переїзд до Донецька дав йому «путівку в життя», щоправда специфічне: у сумнозвісних 90-х роках до Снітка прийшла слава виконавця пісень про тюрми, зеків і війну – шансону в його не французькому, романтичному, а в російському, «приблатньонному» варіанті. Концерти у рідному краї Партії регіонів, де вміють цінувати цей жанр, принесли популярність співаку, який змінив прізвище Снітко на «Вєтєр».
“Звезды”– в Большом и Малом театре и в попсе… А в Шансоне таких “регалий” не вешают – есть Метр, ПолМетр, Сантиметр …и …”децл”… А “вышак”– Легенда жанра! И все, точка. Ведь все делается не для званий и названий – а от Души и для Души…от Сердца… И если Оно есть – то есть… а нет… то как не назови – все равно не потонет…”Його музику слухали не тільки на концертах у донецьких містах і селах – скачати пісні Вєтра з промовистими назвами “На нарах”, “Корешок”, “Рыжий”, “Беглый” та інші ще й досі можна на таких популярних у любителів жанру російських сайтах, як “Блатата” (blatata.com), “Мафона” (mafona.ru) і “Паханмузон” (paxanmuzon.narod.ru). Поспілкуватися із нашим земляком можна було на форумі радіо “Пєрєц” (perec.fm). Там він багато говорив про музику й життя, менше – про політику. Хіба що лаявся на адресу “бандер”, а в “помаранчеві” часи так про них казав: “Кто жил при немцах – тому и сейчас неплохо”. Відповідаючи співбесідникам на форумі, якими термінами визначається популярність виконавця шансону, Олег Вітер написав (стилістику збережено): “Дорогие мои “сокамерники”, “сопалатники”!!! Во вы тута Бермуды затеяли… с похмелюги и не въедешь в тему…
Судячи з популярності концертів Олега Вітра на Донбасі, він мав рівень якщо й не “вишака”, то метра жанру – точно. Чи згадував під час тих концертів про рідну Христинівку? Можливо. Коли співав свої “Письмо мамане”, “Советы отца” и “Прости, мама”…
Проте коли на Донбасі вибухнула війна, Снітко-Вєтєр підтримав тих, хто пішов проти України.
54-річний уродженець Черкащини став не тільки правою рукою так званого «начальніка Пєрвой концертной брігади ДНР» Андрія Ворошилова – на концерті в Макіївці наш земляк представлявся ще і як «командір развєдгруппи» сепаратистського батальйону «Восток».
Співає у підрозділах «армії» самопроголошеної «ДНР» (для того ж «Востока» та для бригади «Кальміус»), а ще – в госпіталях, де вистачає поранених бойовиків. З концертною бригадою побував з гастролями у Макіївці, Ясинуватій і навіть в окупованих Росією грузинських містах Гагри і Сухумі. Тільки в Москву їздив співати лише сам «начальнік концертной брігади» – ні Снітка-Вєтра, ні інших співаків з собою не взяв…
У репертуарі поруч зі старими піснями «Бєглий» чи «На нарах» Вєтєр нині має ще й «гімн» батальйону «Восток», у якому є такі слова:
Батальон «Восток»,
Только вперед и ни шагу назад,
Батальон «Восток»,
И для врага начинается ад.
Трохи з історії цього підрозділу, де «командіром развєдгруппи» числиться уродженець Черкащини Снітко, який тепер вже «Вєтєр»… Батальйон (нині – бригада) «Восток» сформовано у травні 2014 року з місцевих сепаратистів (зокрема, колишніх «альфівців» і «беркутівців») та російських найманців (переважно з Кавказу). Поруч з прапором підрозділу традиційно розгортають прапори Росії, а не «ДНР».
Вже через пару тижнів після створення, 26 травня 2014 року «Восток» поніс величезні втрати під час невдалої спроби захоплення Донецького міжнародного аеропорту. Спочатку в тяжкому бою проти українського спецназу, а потім – під час втечі до Донецька від помилкового вогню своїх же «соратніков» «Восток» втратив 35 загиблими і 15 пораненими, згорів один із КамАЗів бойовиків. Ще через півтора тижні, 5 червня, «Восток», намагаючись прорвати кордон для організації постачання зброї з Росії, напав на українську прикордонну заставу «Мар’їнка» і знову отримав настільки потужний удар, що розколовся на дві частини, одна з яких втекла на територію Росії і була роззброєна там російськими прикордонниками. Цього разу згоріло вже декілька вантажівок сепаратистів, на полі бою вони «загубили» навіть «Урал», оснащений російським крупнокаліберним кулеметом «Утьос», принаймні 20 з бойовиків загинули чи були поранені. До 9 серпня 2014 року батальйон «Восток» контролював Савур-Могилу, після чого був вибитий з висоти українськими десантниками…
Ось таке «только впєрьод і ні шагу назад» сепаратистського підрозділу, де числиться розвідником як Олег Вєтєр колишній гітарист танцплощадки Христинівського клубу залізничників Олег Снітко. З останніх новин про «Восток» – повідомлення військового експерта Дмитра Тимчука про те, що в батальйоні назріває бунт проти керівництва «ДНР» у зв’язку з тим, що їм не виплачено «трудову зарплату» ще за вересень місяць…
Що думає Вєтєр про Україну, яку він давно покинув і про біженців Донбасу, які навпаки тисячами тікають на колись рідну йому Черкащину з так званої «ДНР» – сказати тяжко. Якось на форумі російського радіо «Пєрєц» Снітко-Вєтєр процитував свій улюблений анекдот: «Колхоз – дело добровольное. Кто хочет – вступит, кто не хочет – расстреляем»…
