Олексій Потапенко “Українські сузіp’я”
За церковним календарем 5 січня вшановують 10 Критських мучеників, святителя Феоктиста, преподобних Нифонта і Павла.
У народі 5 січня вшановується пам’ять святих Теодула (Федула), Саторника та інших. З цього дня уже розпочиналась активна підготовка до Різдвяних свят: прийнято було прибрати будинок і готувати кутю. Наші пращури за погодою цього дня передбачали погоду листопада. Для цього дня характерна вітряна погода, тому в минулі часи говорили: “Прийшов Федул, вітер подув”, що вказувало на хороший урожай. Сприятливою ознакою для врожаю вважаються ясні дні під час усього Різдвяного посту (28 листопада — 6 січня).
Іменинниками 5 січня є:
Павло, Наум, Давид, Нифонт.
Чи знаєте ви, що:
Історія новолітування для нас, українців, складалася навдивовижу строкато. Сучасне його відзначення – четверте в літочисленні нашого народу.
Так сталося, що впродовж багатьох століть українці не з власної волі мусили відмовлятися від своїх традицій. Вперше це сталося після християнізації у 988 році. До цього наші предки відзначали Новий рік навесні. Після зимової сплячки пробуджувалася природа, починало оживати зело. Тому з весною дайбожичі і пов’язували Новолітування.
І в цьому був сенс. Адже й досі з новоріччям ми пов’язуємо швидкий прихід теплого сезону. Після хрещення Русі, початок року перенесли на осінь — вересень. Однак і це ще був не кінець.
Після переходу більшості українських земель до Російської імперії, аби уніфікувати розбіжність зі старим літочисленням, Петро І запропонував церковникам перенести Новий рік з вересня на січень. Проте, й ця дата виявилася не остаточною.
За радянської влади офіційний початок року змістився на 14 днів, хоча церковне відзначення не змінилося. Відтак, у нас співіснують дві дати початку року: офіційна – 1 січня і релігійна – 14 січня. А січень утвердився як місяць, що започатковує новий відлік у календарній системі.
