— Люди сказали, що є жінка, яка нібито вагітна від діда. Але як таке може буть? — розповідає 47-річна Інна Герасименко, невістка 87-річного Василя Баранчука із міста Сміла на Черкащині. П’ять років тому він став батьком. Це визнав у суді. Дитину народила Надія Шакалюкова, 46 років. 2010-го жінка доглядала за пенсіонером. Родичі чоловіка називають Надію шахрайкою, яка хоче отримати спадок.
Василь Баранчук живе неподалік автобусної станції. Він неї дорога непрохідна — калюжі й багнюка. За 1,5-метровим дерев’яним парканом стоїть хата з червоної цегли. У двір можна потрапити через дві хвіртки, дім також має два входи. Віконниці закриті. На стук ніхто не виходить. У сусідів починають гавкати собаки.
— Стукати безполєзно. Він сам не одкриє, — говорить Володимир Миколайович, 64 роки. Живе навпроти хати Василя Баранчука. — Майже все врем’я до нього ходить внук Артур і невістка Інна. Є два сини. Один — у Смілі. Але він з ним не спілкується. А другий син у Росії на заробітках був і погиб.
Із сусідів з ним майже ніхто не спілкується. Він усе врем’я закритий, не ходить. Родичі все закривають — і ставні, і калітки. Дружина померла кілька років тому. Були розлучені років 10 до цього. Хату поділили навпіл. Зараз дім Василю Кузьмичу належить повністю.
Так-то непоганий дядько. Як ходив сам на базар, любив поспілкуватися із продавщицями. Вроді, казали, що шукав собі якусь жінку жити разом. Кілька років тому ходили до нього якісь жінки, тягали сумки із продуктами. Він їх виглядав. Зараз боїться, — продовжує Володимир Миколайович. — Вважається, що до нього стукають, хтось угрожає.
Надія Шакалюкова жила у Смілі. Переїхала до села Балаклея Смілянського району. Має четверо дітей — 25-річну Катерину, Олександра, 18 років, Костянтина, 12 років, і 5-річного Івана. Усі — від різних чоловіків, кажуть. Отримує соціальну допомогу як багатодітна мати. До 2014-го працювала вихователем у дитячому садочку.
— Ця Шакалюкова ніколи в житті у нас не працювала. У 1990-х була молодшою медсестрою в Червоному Хресті, — розповідає 55-річна Надія Безпалова з управління соціального та цивільного захисту населення. Воно розташоване в центрі Сміли. Про Василя Баранчука і Надію Шакалюкову всі працівники управління знають. — Родичі до того дєдушки не ходили й не допомагали. Як тільки постало питання майна, почали навідуватися.
Не знаю, звідки та Шакалюкова, і звідки вона знала дєдушку. Може, в автобусі познакомилися. П’ять років назад дєдушка таким немощним не був, як зараз. І геть не такий божий одуванчик, як зараз показують. Із 2007 по 2010-й до них ходив наш соціальний працівник, коли лежала їхня бабушка, дружина Василя Баранчука. Звернувся він до нас, щоб ми їх обслужували, бо ні внук, ні невістка не хотіли.
Працівниця туди ходила, доки дєдушка її не побив. Почав трєбувать в неї зошити, де вся документація. Вона відмовилася віддати. Ударив добре в груди, виштовхав із хати. Потім вона зняла побої. Викликали міліцію. Після того вирішили Василя Кузьмича зняти з обслуговування. Це було в січні 2010-го.
Василь Баранчук родом із села Шиїнці Хмельницької області. Був на війні. До Сміли переїхав після одруження. Працював на залізниці виконробом, був майстром з укладання рейок.
— Син у нього народився в березні 2011-го. Працівники розказували, що бачили Баранчука в автобусі в той час, — продовжує Надія Вікторівна. — Кажуть, їхав наш Баранчук і на весь автобус розхвалявся, що в нього син родився. Зміг зробити дитину. По городу ходив такий окрильонний, щасливий, писав стіхи про любов.
— Дєдушка казав, що в нього є соціальна працівниця. Мій син, його онук, її бачив іноді. Коли приходила, помічала, що деяких речей немає. Дідусь на той час почувався більш-менш. Сам у магазин ходив, — розповідає телефоном невістка Інна Герасименко. — Через рік дід розповів, що його через суд змусили платити аліменти на дитину цієї Шакалюкової. Сказала йому, що подасть у суд і звинуватить у зґвалтуванні. Він злякався і визнав дитину.
Коли пенсія — то вона особисто приходила. Розказувала, що треба на дитину. Він щось давав. Іноді приводила дитину. Тоді почала жити з якимось чоловіком. Стали разом телефонувати. Тиснули, погрожували. Він віддав мені на збереження всі свої документи. Зараз вона може приходити, стукати у двері, вікна. Але як нас немає, він не відкриє. Думаємо, вона хоче отримати будинок. Коштує близько 30 тисяч доларів. Шакалюкова пише кругом скарги на мою родину, що не допускаємо дитину до батька, погрожуємо.
Василь Кузьмич щомісяця виплачує на дитину 800 грн. ДНК-тест Надія Шакалюкова робити відмовляється. Каже, син Іван і так схожий на Баранчука.
