55 років тому, 12 квітня 1961 року, майор Юрій Гагарін на космічному кораблі “Восток” здійснив орбітальний політ навколо Землі. Тривав він усього 108 хвилин, але підсумував багаторічну працю тисяч людей та став прологом нової, космічної ери в еволюції людства. Наразі засвідчимо, що до освоєння космосу безпосередньо причетні черкащани.
Ракету перехрестили
Наш земляк Іван Панасович Дяденко став безпосереднім очевидцем і певною мірою учасником історичного запуску „Востока“. Тоді він служив в армії посеред казахстанського степу у місті Ленінськ, де зосереджувався увесь монтажно-випробувальний комплекс. І між іншим, місце стартів було обране не випадково, адже фізики якось вирахували, що на обширах Союзу саме там земне тяжіння найменше.
З розповіді нашого земляка: „До стартової площадки було прокладено залізницю, мотовози підвозили обладнання і механізми. Космічна установка базувалася на так званому столі, ракету вертикально утримували шість „подушок“, а ще мачти, кожна з яких мала своє призначення – подавала кисень, пальне, електроенергію. Підніжжя „Востока“ було оточене величезним резервуаром, викладеним чавунними плитами, наповненими водою, яка мала збити полум’я при запуску. Висота ракети – 63 метри. Вона стояла як по команді „струнко“ у легкому мареві світанку. Потім був сташенний гул і над землею спалахнула куля, яка миттєво витягнулася у стовп. Ми як один перехрестили ракету і перехрестилися самі. Ще п’ять разів мені довелося стати очевидцем цього вражаючого видовища, але гагарінський старт – найпам’ятніший.
Доволі несподіваний ракурс: Свидівок „під спостереженням прибульців“. Пам’ятники НЛО — туристичні принади кількох міст у світі, а виявляється, що й неподалік Черкас такий є
Черкащина космічна
На перший погляд дивне словосполучення, однак – факти свідчать. Понад 30 років тому фахівці місцевих ЦКБ „Сокіл“, НДІ „Акорд“, заводів „Фотоприлад“, ЗТА, „Імпульс“, уманського заводу „Вега“, канівського „Магніту“, смілянського електромеханічного, відповідально, скрупульозно, і звісно – засекречено, працювали в новій державній індустрії. Обладнання та устаткування для ракетної техніки й усієї відповідної інфраструктури, тренажерна база в Центрі підготовки космонавтів та багато чого “космічного” і суміжного виготовлялося на Черкащині. У 1980-х черкаський “Фотоприлад” став місцем регулярних відряджень космонавтів. Там, зокрема, побували Глазков, Рюмін, Хрунов, Ляхов, Горбатков, Жолобов, Джанібеков. Але особливо вагомим доробком краю стали… продукти. Хтось скаже – надумана причетність, та спробуйте без них не те що в Космосі, а хочби кілька день на острові посеред Дніпра.
А в нашому випадку більшість усього, що заправлялося у орбітальні тюбики (традиційно уявляється, що всю їжу космонавти споживають, видавлюючи її як зубну пасту, хоча насправді це лише один із варіантів упаковки), вирощувалося та доводилося до напівфабрикатної стадії на Черкащині – у колгоспах та радгоспах, а потім на консервному комбінаті.
old.kray.ck.ua
Один із наших садів був особливим. Його заклали 1980 року у Млієві, і він так і називався, – Космічним. Перше дерево на Алеї Героїв посадила мати першого космонавта Ганна Тимофіївна, над якою наша область, як тоді казали, “тримала шефство”. Великою мірою завдяки цьому, єдиному такому у світі символічному саду, на Черкащині , а переважно у самому Млієві, побувало найбільше космонавтів після Москви і Зоряного містечка. Сама ж Ганна Тимофіївна так полюбила наш край, що відвідувала його не лише у якості почесного гостя. Відомо, що кілька років поспіль вона проводила тут якусь частину літа: у тому ж Млієві, у Мошнах, під Каневом.
Насправді сад був, та й залишається, не таким вже й суто меморіальним. За програмою “Салют-6” живці нашої, черкаської яблуні, стали експерементальним матеріалом і крутилися на орбіті аж 175 діб. На них досліджувався вплив фактору невагомості на культуру: тоді ще вірилося у буяння яблунь на Марсі. Але раніше, навесні 1975-го, делегація мліївських садівників привезла у подарунок мешканцям Зоряного містечка 200 саджанців і разом з космонавтами вони заклали Сад дружби. Теж вірилося, що навіки…
До речі
1909 року на якійсь будівельній толоці селяни Мартинівки, що неподалік Канева, у землі знайшли скарб: понад 120 предметів зі срібла. З-поміж інших були там і дивовижні фігурки. Дивували дві обставини: чоловічки мали одяг, дуже схожий на вишиванку, а на голові – щось дуже подібне до космічного шолому. І якби ті “чорні археологи” не розгубили пластини із піктограммами, про які розповіли, коли науковці почали з’ясовувати що й до чого та за словесним описом не встановили, що це були саме піктограми, – можливо, ми знали дещо більше про прибульців. Однак, в усьому світі все із ними пов’язане, чомусь завжди губиться…
