Черкащина: вирватися з міста – на бузок, до Шевченка і Нечуя-Левицького

Побувати на батьківщині двох геніальних українських письменників, побачити наймальовничішу в Україні ГЕС, прогулятись скелястим берегом річки Рось, постріляти з гармати, чи автомата, відвідати панський палац, кілька музеїв та чудових парків пропонує вам “Українська правда. Життя” у ці вихідні.

Маршрут знову проляже Черкащиною. Цього разу через Корсунь-Шевченківський, Стеблів та Моринці.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Розпочнемо з міста, яке ще у 1032 році заснував на березі річки Рось князь Ярослав Мудрий.

До 1944 року воно носило назву Корсунь, нині його називають з приставкою “Шевченківський”.

Хоч місто і старе, та давні пам’ятки, чи будівлі у ньому не збереглися. Родзинкою сучасного Корсуня є палацово-парковий ансамбль Станіслава Понятовського, закладений в кінці 18 ст.

Палац всюди звуть Лопухiних-Демидових, хоча першим його власником був саме племiнник та повний тезка останнього короля Речі Посполитої. А вже у 1799 році корсунський маєток купив у Понятовського за 100 тисяч карбованців сріблом російський цар Павло І і подарував його міністру юстиції генерал-прокурору Росії князю Лопухіну.

Побудував палац та парк відомий швейцарський архітектор Жан Анрі Мюнц. Правда, він під кінець будівництва чи то захворів, чи то скалічився, і закінчував проект польський архітектор англійського походження Джон Ліндсей.

Палацовий ансамбль розташований на кількох гранітних островах. На території парку – 6 мостів через Рось та її протоки, один з яких, Чортів, є підвісним (під час останніх відвідин він був в аварійному стані). З мостів відкриваються чудові приводні скелясті ландшафти.

Місцеві жителі, в сезон, прямо на камінні влаштовують собі пляжі і тут-таки купаються.

Також біля парку є невеличка ГЕС – туди теж можна піти, а вже звідти подивитись на острів Зелений із пам’ятником Росичу.

Споруди маєтку оточує прекрасний парк, який займає територію понад 100 гектарів і має численні доріжки та алеї. Наприклад, на Князівській алеї ростуть 200-річні ялини.

У парку також росте 200-річний каштан Тараса Шевченка, реліктове дерево гінкго білоба, сосни, клени, граби, дуби, чимало акацій, що п’янять запахом коли цвітуть.

Та найбільше в парку бузку. Тому найліпше приїздити на початку травня, коли він цвіте.

Гора Янталка, що навпроти палацу і взагалі вся всуціль покрита кущами бузку і під час цвітіння її ніби покриває пахучий кольоровий килим.

Дехто небезпідставно вважає, що аби доккласти грошей та зусиль, то місцевий парк був кращим за Софіївський в Умані.

Із Корсуня варто заїхати в селище Стеблів (16 км.). Тут народився Іван Семенович Нечуй-Левицький, тож основною принадою є літературно-меморіальний музей, присвячений життю і творчості письменника, який міститься у будинку, де мешкала його родина.

Музей налічує близько трьох тисяч експонатів, що розміщені у п’яти тематичних кімнатах будинку.

Фундатором меморіального комплексу і палким прихильником Івана Нечуя-Левицького був незмінний завідувач закладу, краєзнавець і науковець Сергій Хаврусь.

Після його смерті справу продовжує син Андрій. Він же може провести вам цікаву екскурсію.

Біля музею встановлений пам’ятник самому письменникові, а також Нимидорі – героїні його твору “Микола Джеря”.

Далі, над скелястим берегом Росі височіє церква (відновлена у 2009-тому церква Левицьких), а під нею цікавий понтонний міст на інший берег.

На звання “основної принади” у Стеблеві може також претендувати і Стеблівська ГЕС, яку блогери та фотографи називають наймальовничішою в Україні.

Створили її у 1931 році і тоді водосховище затопило пороги на Росі. Лиш частина з них залишилась милувати око після греблі, потік води з якої утворює один з найбільших рівнинних водоспадів України.

На самій греблі обладнані невеличкі оглядові майданчики з прекрасним видом.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

Наступного дня їдемо на малу батьківщину Тараса в найточнішому географічному розумінні цих слів.

Побуваємо у однойменному Національному заповіднику, а саме в Моринцях – селі, де він народився, у Кирилівці (тепер Шевченкове), де носив воду дякові, та в маєтку пана Енгельгарда в Будищі.

Якщо пощастить, то вдасться знайти і те місце, де малий Батько Тарас пас ягнята за селом.

Отож, Моринці – невеличке типове миле село. У селі колись була непогана туристична інфраструктура. Побудували величезний клуб, їдальню, кафе. У 90-ті туризм цими місцями трохи занепав, проте з 2010-х відроджується непоганим темпом.

До вашої уваги тут цілий етнографічний комплекс з копією хати тарасового діда Якима, в якій народився Кобзар.

Також неподалік клубу є хата-музей чумака Мифодія Тютюнника, якій, якщо не помиляюсь, понад 150 років. Все гарно доглянуте, всюди чисто і примно.

Також можете знайти незвичайну церкву: до будівлі старої школи просто прибудували дзвінницю.

З 2014-го, щороку у серпні в Моринцях проводять музичний фестиваль з безліччю інших мистецьких та просвітницьких дійств “Ше.Fest”. Цьогоріч фестиваль пройде 13-14 серпня.

Дорогою з моринців до села Шевченкове, у селі з цікавою назвою Шампань, вашу увагу приверне приватний військовий музей при дорозі. Тут без сумніву варто зупинитись.

Приватний військово-патріотичний музей у 2011 році створили брати Олег та Руслан Бойки. Взагалі вони займаються міжнародними перевезеннями, але зараз багато часу проводять в зоні АТО та волонтерять. Олег, до всього, ветеран Афганістану.

В музеї зібрана цікава експозиція, є майданчик з військовою технікою, тож наполегливо раджу не просто оглянути його, а й замовити екскурсію.

ут також можна постріляти з багатьох видів стрілецької зброї: з “мосінки”, “шмайсера”, “калаша”, ППШ. А ще можна ввалити з гармати, чи ж покататись на військовій техніці, або ж перевдягнутись у військову форму та сфотографуватись.

Далі, у селі Шевченкове, куди поет і художник переїхав з батьками у віці майже два роки, на вас чекає музей Тараса Шевченка, хата дяка під скляним куполом, музей, хата та могили батьків видатного українського генія.

Дорогою з Шевченкового можна зупинитись біля вітряка.

В кінці маршруту, в селі Будище, знаходиться маєток пана Енгельгарда з чудовим парком та трьома тисячолітніми дубами.

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ

Вхід до музеїв переважно платний, але не більше 20 грн. Дорожче, коли замовити екскурсію.

Переночувати можна у Моринцях в гостьовому домі “Тарасові Шляхи”, чи агросадибі “Кобзарева колиска” за 100 грн з людини (вечеря, чи сніданок +30 грн, обід +50).

Господарі садиб запропонують вам чимало додаткових розваг, як то катання на конях, екскурсії, майстер класи, заняття спортивною ходьбою.

У Корсуні можна переночувати у готелі-ресторані “Вітряк” (250 грн), “Кооператор” (250 грн), “Корсунь” (від 200 грн).

Вхід до військово-патріотичного музею у Шампані коштує 20 грн (дітям – 10). Екскурсія – 100 грн з групи. Один холостий набій – 25 грн. Пальнути з гармати коштуватиме 250 і 500 грн залежно від калібру. Покататись на БРДМ (місткість – 5 осіб) можна за 1250 грн за 30 хв., а на БТРі (10 осіб) за 2500.

На маршруті немало провінційних кафе та ресторанів, проте, даруйте, нічого не можу порадити, так як в жодному не був особисто. Ліпше ви потім напишете в коментарях.

ЯК ДОЇХАТИ

Звичайно, найліпше буде пересуватись на власному авто.

З Києва до Корсуня 140 км., якщо їхати через Обухів, Кагарлик, Миронівку. До того ж авто зробить вас незалежним від громадського транспорту на подальшій дистанції маршруту ізекономить вам чимало часу.

Автобуси на Корсунь-Шевченківський відправляються з ст. м. Видубичі. Проїзд коштує 90 грн.Попутку на Bla-bla-car можна підібрати, починаючи з 60 грн.

Через Корсунь проїздить чимало потягів, проте, з дуже незручним, як на мене, часом прибуття/відправлення. І ціна плацкарту, наприклад із Києва, майже рівна вартості проїзду в автобусі.

На потязі варто їхати хіба з/до Львова, Херсону, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Миколаєва, Луцька, Запоріжжя, проте й тут час не завжди зручний.

Об 11:20 є маршрутка зі столиці, яка їде аж до Стеблева. З Корсуня туди кілька разів у день їздять маршрутки: 9:15, 9:50, 12:55, 13:45, 14:55, 15:25 (13 грн).

“Туди-назад” на таксі коштуватиме приблизно 150 грн, з урахуванням того, що вас почекають, поки ви гулятимете.

До Моринців, чи до Шевченкового з Корсуня можна дістатись маршрутками “Корсунь – Умань” о 12:30 (40 грн), “Корсунь – Звенигородка” о 14.00 (27 грн), чи “Київ-Городище” о 15:25.

Можна пробувати їхати в бік Лисянки іншими маршрутками, чи попутками до Почапинців, а звідти трошки пройтись (5 км). Вже далі, на відрізку “Моринці – Шампань – Шевченкове – Будище” (22 км), доведеться-таки сподіватись більше на попутки, чи простувати на своїх двох.

З Шевченкового, аби повернутись, наприклад, до Києва ліпше дістатись Звенигородки (22 км) і там сісти на маршрутку “Катеринопіль – Київ” о 18:30 (приблизно 120 грн).