Громадська активістка з Черкас Наталія Вернидуб побувала разом із ГО “Автомайдан-Черкаси” по “браконьєрським місцям” на Канівщині. Свої враження Вернидуб описала у фейсбуку.
“Уже більше двох тижнів пройшло, як я із “Автомайдан-Черкаси” їздила на Рось в Канівський район по браконьєрським місцям. Яке враження? Слава Б-гу, що в наших землях немає бурштину, бо вимили б все разом із Тарасовими кістками. От так розмовляєш із кожною окремою людиною, що зустрічалась нам — ніби людина хороша, а от всі разом — … І куди поділись всі ті прекрасні люди з усіх куточкив України, що були на Майдані в 2014? Де прояви тої неймовірної духовності, любові до своєї землі, про яку так зараз люблять говорити, які ніби-то є невід’ємною частиною нашого народу?
От подивіться на стан ріки Рось в межах сіл Межиріч та Лука — і все ясно про народ. І це ж, можна сказати, святе місце — зовсім поряд могила Шевченка. Малі ріки, що впадають в Дніпро і так потерпають через вищий рівень водосховища, бідненька риба, що заходить в них на нерест теж долає неймовірні троднощі із тими насосними станціями, а ті, хто живе на берегах рік (чомусь впевнена, що і на Вільшанці, і на Тясміні така ж ситуація) вважають за необхідне докласти і своїх зусиль у занепад цих річок. Про неймовірну кількість “павуків”, повз які у rожної рибини немає шансу пропливти, писали автомайданівці у своїх репортажах та звітах. А я хотіла розповісти про інше.
Через кожні кілька сот метрів, а то і частіше річку перегорожують барикади. І це не просто дерева, що випадково упали в ріку. Дерева спиляні, як молоді та і товстелезні старі верби. До них якимось дивом, напевно теж випадково якийсь вітер заніс, збиті у щось на зразок парканів дошки, драбини, колоди. Усю цю барикадe згодом підсилюють нанесені течією листя, водорослі, очеретяні стеблі, тощо. Для вільної течії залишається з півметра, не більше. І яким чином розібрати цю барикаду – не відомо. Напевно, треба приганяти спецтехніку. Хоча я вважаю, що це повинні зробити мешканці села, напевно всі там знають, хто саме городив ту чи іншу перешкоду.
Крім всього іншого, мешканці сіл вздовж Росі нерідко скидають в ріку трупи тварин — телят, собак, свиней… Одного такого трупика ми бачили, його теж течія принесла до штучної перешкоди, чорна спина тої тваринки виглядала з води.
Спочатку, коли ми тільки заїхали на берег ріки в селі Лука, почався рух — місцеві чоловіки підходили до ріки, розходились по зарослях — потім ми бачили, що вони встигли познімати браконьєрські пристосування та снасті. Згодом, коли автомайданівці вже витягли з води три “павука” та познімали з дерев пристосування для тих “павуків”, чоловіки зрозуміли, що їхньому примислу наноситься чималла шкода. І вони вийшли протестувати. Привід – ми витоптуємо траву, на якій пасеться скот, а за випас вони платять гроші! Вигляд у них був достатньо грізний, не відомо, як розвивався б конфлікт, якби не присутність із нами двох озброєних поліцейських.
Із одним старшим чоловіком я спробувала спокійно поговорити, вибачилась за трошки притоптану траву (ну, це вони на понт брали городських мешканців, але я ж то знаю про випас корів чимало, вибачилась, щоб трохи заспокоїлись). Так цей чоловік зрештою погодився, що геть не гоже так ставитись до ріки, що не годиться центнерами виловлювати рибу. Але тої риби, каже, вже нема, як раніше. От він і на одну сковорідку не наловив. Хоча павуками, каже по 1,5-2 центнери піднімають. Хтось. І так говорив кожен, із ким прийшлось поспілкуватись. А ще той чоловік зауважив, що якщо в країні краде президент та все керівництво, то що можна вимагати від простих людей.
От дивно. Чи не дивно. У відповідь на злочинність влади народ пропонує не боротьбу із нею, не пошук нових можливостей змінити життя своєї громади, а свою схему злочину – чи то браконьєрство, чи то випалювання дерев на вугілля, чи то миття бурштину, чи то контрабанду.
І лише маленький відсоток громадських активістів, або просто чесних людей, виявляють системність цих злочинів. Але без втручання держави, як контролюючого та караючого апарату, подібні речі не зрушити. Як ту страшну барикаду посеред Росі. Де всі ці інспекції, поліції, прокуратури? Але після цієї подорожі у мене стійке відчуття, що держава як така відсутня. Є просто ситуативне збіговисько різного роду злочинців, які роздирають прекрасний край, а всім їм протистоїть жменька завзятих майданівців, які до болю в своїх серцях хоче збудувати свою прекрасну країну. Вибачте за пафос”.
