Фото Миколи Борисенка
Липень, верхівка літа вже на порозі. Як стверджують дослідники, його назва походить від дрібнолистої липи, що у нас починає цвісти якраз на початку другого місяця літа, на відміну від широколистої, що вже майже відцвіла.
Липень у нас віддавна вважався порою медозбору та сінокосу. До речі, у західних регіонах України й дотепер липень дуже часто називають “косень” або “сінокіс”. Ця важка, однак дуже важлива робота колись перетворювалась на цілий обряд. У поле виїжджали не лише чоловіки, але й жінки і діти. Чоловіки обирали поміж собою найбільш вправного косаря – отамана, який керував всім процесом косовиці, і до кінця Петрівки, тобто, до початку жнив з цією працею намагалися впоратись. Якщо робота затягувалася через якісь причини, люди починали побоюватись голодного року.
Що ж до погоди, то 1 липня підмічали: «З’являються у липні жовті листки на деревах – до ранньої осені», а також “У липні вітер дме зі сходу на суху погоду, а з заходу «в руці воду несе».
За церковним календарем 1 липня вшановують мучеників Леонтія, Іпатія та Феодула, преподобного Леонтія.
Іменинниками 1 липня є:
Іпатій, Леонтій, Феодул.
1 липня відзначають:
- День архітектури України
Чи знаєте ви, що:
Будівництво житла здавна було однією з найважливіших подій, з якою пов’язували надії на щасливіше і заможніше життя.
Нове місце для будівництва оселі повинно було задовольняти цілий ряд вимог, зокрема, щоб воно знаходилося на цілині, де земля «спокійна», і щоб там колись водилась худоба, тоді у сім’ї буде злагода і не вмиратимуть діти.
Варто зазначити, що заборон при цьому було значно більше. Не можна було будувати хату за розмірами меншу від попередньої, бо зменшиться сім’я. Також не селилися на садибі родини, де були п’яниці, злочинці; там, де люди вимерли від епідемії чи часто хворіли; на місці вбивства, кладовища, церкви або святилища, на межі, роздоріжжі, на місці будь-яких ям та там, де вдарила блискавка.
Перед тим, як починати будівництво, ділянку інколи засівали житом, якщо воно добре росло, то і місце вважалося гарним. У деяких регіонах побутував обряд з використанням посуду, під який клали жмут вовни. Якщо вранці вона була волога, то хату не будували, бо й оселя буде волога.
Закладати нову хату було прийнято навесні та влітку. А починати будівництво бажано було у п’ятницю, найкраще під час повного Місяця, щоб у хаті було повно.
