viche.ck.ua
Тетяна Хелмквіст мешкає в Швеції вже майже 30 років. Вийшла заміж за шведського бізнесмена, навчаючись в медінституті колишнього Ленінграду. Однак на роботу її на перших порах не взяли, хоча в країні дефіцит лікарів.
“Потрібно було підтверджувати свій диплом, вчити мову. На це пішло понад п’ять років”, – розповідає Тетяна.
Вона приїхала на 90-літній ювілей батька в село Погибляк. Щойно з “коліс”, але вже встигла зробити зачіску в лисянській перукарні.
“Я щонайменше двічі на рік провідую батька, і завжди тут стрижуся. В Україні це дешево. У нас там жіноча стрижка коштує в переводі на ваші гроші 1200 гривень”.
Тетяна працює сімейним лікарем в маленькому містечку на півночі Швеції. За свою роботу отримує 4 тисячі євро. Свою зарплату високою не вважає. Доводиться платити великі податки. В країні є навіть похоронний і церковний податки. Продукти, порівняно з українськими, дорожчі. Приміром, кілограм телятини – 900 гривень, свинини – 350, хлібина – 90 гривень.
Гостя хвалить лисянський хліб, “бо він натуральний, а не надутий” і вартує 6 гривень.
Серед найбільших досягнень “шведського соціалізму” колишня землячка називає відсутність корупції. В лікарні в одній черзі стоять рядом звичайний робітник і міністр. Якість послуг однакова для всіх. Хабарів бояться як вогню, бо можна не лише розпрощатися з роботою, а й мати серйозні проблеми з законом”. Якби в Україні менше крали, то вистачало б грошей на достойні пенсії і зарплати. В Європі дивуються: такий роботящий, талановитий народ, і бідує…”
