Фото МандрівникЧеркаси
20 січня, після Водохреща, святкуємо Собор Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього, або в народі — Івана Хрестителя, Івана Бражника.
Іван народився в сім’ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й уже не сподівалися мати дітей. Предтеча — значить «попередник». Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з’явлення Ісуса Христа. Іван Хреститель своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад святого життя. За відважне проповідування і напоумлення навіть безбожного царя Ірода Іванові відрубали голову. Частина його святих мощей похована у Севастії.
У народі це свято ще має назву Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом-сіллю, що лежав під образами ще від «багатої куті». За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.
З цього дня починався період сватань та весіль, коли можна вже було вживати скоромину і випивати, звідки й вислів «празник — Іван-Бражник» і, відповідно, народна назва свята — Івана Бражника.
Кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят. Прибираючи кутю з покутя, примовляли: «Узвар на базар, кутя — з покуття”.
Починався М’ясоїд, або М’ясниці і період жіночих вечорниць із роботою. Колись господині діставали свої починки (полотно, нитки), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». Правда, на Івана вони лише діставали свої кужелі, оглядали їх, але працювати ще не сідали. Молодиці йшли в шинок, там сходилися «по родству» або по сусідству і пили горілку, співали веселих пісень та примовляли: «Тільки й притики, що починки превеликі!»
В головні зимові свята — Різдво, Новий рік, Водохреща — жінкам і дівчатам не можна було ходити по воду, це робили за них чоловіки й парубки. Чоловікам же від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна було ходити в шинок — гріх великий, адже вода ще не освячена. Зате на Івана молодиці ставили їм могорич — «за те, що добре воду носили».
І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був свого роду ритуальний перехід від свят до роботи, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі», «Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі».
