25 січня цього року у Страсбурзі ухвалили моніторингову резолюцію ПАРЄ щодо України “Функціонування демократичних інститутів в Україні”, яку наша влада радісно охрестила “збалансованою”, приписала у свої досягнення і з тексту якої виокремила лише позитивні вислови на свою адресу. Так, МЗС відзначило, що Асамблея позитивно відзначає прогрес у проведенні демократичних реформ, зокрема: прийняття в остаточному читанні конституційних поправок в частині судової влади і судової системи; прийняття нового закону про Верховний Суд та впровадження електронної системи декларування.
espreso.tv
Проте, у вказаній Резолюції – цілих 14 пунктів, які, в свою чергу, містять додаткові підпункти. Саме у цих пунктах ПАРЄ висловила те, чого НЕ зробила нинішня влада, і що, на її думку, варто зробити для досягнення європейських цінностей і стандартів.
Тож, озвучимо останні вимоги ПАРЄ до нашої влади, які вона завбачливо “пропустила”.
1. Виявляється, Асамблея “висловлює свою стурбованість з приводу загострення політичного дискурсу після подій Євромайдану і війни на сході України, навколо опозиційних українських політичних сил, яких звинувачують у зраді або екстремізмі”. Тож “Асамблея закликає владувжити всіх заходів для забезпечення плюралістичного політичного середовища, в якому політична опозиція зможе повністю виконувати свої демократичні функції” (пункт 3 Резолюції).
2. “Асамблея знову заявляє про важливість всеосяжної конституційної реформи для успішного здійснення загальної реформи в країні” (пункт 5 Резолюції). Зокрема, у п. 5.2. вона “закликає владу, і тим більше Верховну Раду, в найкоротші терміни вжити всіх необхідних законодавчих актів, а також, у разі необхідності, внести зміни в існуюче законодавство для реалізації цих конституційних поправок”.
3. Асамблея “знову закликає владу провести повне розслідування насильства і загибелі людейпід час Євромайдану, а також подій навколо будинку профспілок в Одесі у відповідності з рекомендаціями Міжнародної консультативної групи Ради Європи” (пункт 7 Резолюції).
4. На думку Асамблеї, “процес конституційної реформи не повинен зводитися до децентралізації та судової частини, а також вирішення в інших областях, де були відзначені недоліки, у тому числі у зв’язку з розмежуванням повноважень” (пункт 8 Резолюції).
5. Асамблея висловлює свою стурбованість у зв’язку з проблемами прав людини, які були порушені у зв’язку з Законом про люстрацію. Таким чином, “настійно закликає Верховну Раду невідкладно ухвалити поправки до цього закону, які були підготовлені у співпраці з Венеціанською комісією для того, щоб вирішувати ці проблеми і шукати додаткові заходи, щоб гарантувати, що всі рекомендації в остаточному висновку Венеціанської комісії відображені в законі і що реалізація закону знаходиться в повній відповідності з європейськими стандартами” (пункт 9 Резолюції).
6. На думку Асамблеї, “повсюдна корупція в Україні продовжує залишатися основним пунктом для занепокоєння. Тривала відсутність вираженого і конкретного прогресу в цій області, в тому числі щодо судових переслідувань і обвинувальних вироків, які потенційно можуть зменшити наслідки масштабної реформи органів влади і, в кінцевому рахунку, підриває довіру суспільства до політичної та судової системи в цілому”. У цьому зв’язку, “Асамблея стурбована тим, що темпи боротьби з корупцією йдуть занадто повільно, і конкретні результати є дуже обмеженими. Крім того, вона підтверджує свою заклопотаність у зв’язку з переплетенням політичних і економічних інтересів у політичній обстановці в країні, яка впливає на громадську думку і може перешкодити боротьбі з корупцією” (пункт 10 Резолюції).
7. Асамблея також “закликає владу створити спеціальний антикорупційний суд для боротьби з широким поширенням корупції в судовій системі, який має важливе значення для успіху боротьби з корупцією в цілому” (пункт 10.3 Резолюції).
8. “Асамблеяповторює свій заклик до прийняття єдиного виборчого Кодексу, який передбачає пропорційну систему виборів і повністю відповідає європейським стандартам. Асамблея висловлює занепокоєння у зв’язку з тим, що стаття 81 Конституції України допускає виключення члена парламенту, який зраджує своїй лояльності до партії чи фракції, від якої він був обраний. Це суперечить європейським стандартам і до цієї конституційної статті повинні бути внесені зміни в контексті триваючої конституційної реформи” (пункт 11 Резолюції).
9. З тих же причин, “Асамблея закликає Верховну Раду скасувати недавні поправки до закону Про вибори народних депутатів, які дозволяють політичним партіям постфактум змінити партійні списки кандидатів” (пункт 11 Резолюції).
10. Асамблея відзначає, що “Верховна Рада відклала ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнього насильства (СДСЕ № 210, “Стамбульська Конвенція”). Вона закликає Верховну Раду знову повернути її в свій порядок денний і забезпечити якнайшвидшу ратифікацію цього важливого документа” (пункт 12 Резолюції).
Отож, як бачимо, не зовсім вже і “збалансованою” є остання Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи. Адже у 14 пунктах Резолюції абсолютна більшість – висловлення стурбованості та вимог ПАРЄ до української влади.
Натомість наша влада продовжує займатися окозамилюванням і переконує українців, що у нас “все добре”, а Європа нас повністю “підтримує” і “хвалить”. Може, саме тому влада і не поспішає оприлюднювати повний офіційний переклад тексту Резолюції ПАРЄ від 25.01.2017? А тим більше – його виконувати?!
*Авторський блог лідера Громадського руху “Рідна країна” Миколи Томенка на сайті “Обозреватель”
