Звання “Почесний громадянин міста Черкаси” посмертно присвоїли Олександрі Шулежко. “За” відповідне рішення під час сьогоднішньої сесії висловилося 32 депутати, інформують у міськраді.
У роки Другої світової війни ця дивовижна жінка створила в Черкасах притулок для сиріт та врятувала від голодної смерті близько сотні дітей, серед них були й і з єврейських родин. Цих діток записували як представників інших національностей – українців, греків, вірмен або татар (залежно від їхньої зовнішності).
Справа наліво: Олександра Шулежко, її дочки Алла і Лариса, вихователька дитбудинку Поліна Осипенко. Фото yadvashem.org
Олександра Шулежко народилася 1903 року в селі Михайлівка Драбівського району. Походила із заможної родини селян Шелудьків, закінчила гімназію, потім – педучилище. На її долю загалом випало чимало випробувань – пережила розкуркулення батьківської сім’ї, втратила чоловіка (священика Української автокефальної церкви, якого було репресовано) та 19-річного сина-танкіста, який загинув під Ленінградом у 1942 році.
До 1968 року її підозрювали у співпраці з окупантами. Натомість, за даними ЗМІ, вихованці жінки завжди згадували її тепло та як свою другу маму. Лише 1968 року їй вручили партизанський квиток, а 1985 – нагородили орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Тільки після смерті, в 1994 році, Олександрі Максимівні присвоїли звання “Праведник народів світу”. А вже в липні 1996-ого року її нагородили медаллю і дипломом “Праведника Народів Світу” Міжнародної єврейської організації жертв фашизму, її ім’я занесене на Стіну Пам’яті в Алеї Праведників народів світу.
За 23 роки донорства вона здала 150 літрів крові та була двічі удостоєна звання “Почесний донор СРСР”.
До слова, на фасаді будинку за адресою: Хрещатик, 200 в 2013 році встановили меморіальну дошку на честь Олександри Шулежко.
