Жовтневі вечорниці та досвітки колись вже розпочинали, так би мовити, гадальний сезон. Зазвичай, перед колективною вечерею, якою закінчувалися ці зібрання, дівчата, наповнивши стравою першу ложку, вибігали на вулицю послухати пса. З якого боку він гавкав, туди дівчина через плече викидала їжу, потім поверталася і брала з землі будь-який предмет, який перший потрапляв під руку. Якщо це був папірець – чоловік мав бути писарем, тріска чи паличка – столяром, сіно – косарем, а грудка землі – хліборобом.
У дохристиянські часи наші пращури аби умилостивити Долю, Богиню материнства та жіноцтва, яка пізніше стала Богинею щасливого випадку, приносили їй різноманітні пожертви, при цьому все одно знаючи, що «своєї долі конем не об’їдеш».
У народі 6 жовтня на зачаття Івана Предтечі колись намагалися нічого не заготовляти на зиму, бо почорніє. Дівчата й жінки з цього дня бралися за рукодільництво – пряли, ткали й вишивали. Також підмічали, що “на Предтечі вже тулися до печі”.
За церковним календарем 6 жовтня вшановують Словенську ікону Божої Матері та день Зачаття святого Іоанна Хрестителя. В «Юдейських древностях» про святого Іоанна говориться, як про останнього з пророків. Його величезна місія полягала у засвідченні Месії, у його попередженні. «Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я не годен нести взуття Його! Він хреститиме вас Святим Духом й вогнем»…
Іменинниками 6 жовтня є:
Андрій, Іван, Інокентій, Іраїда, Петро.
