Фото Миколи Борисенка
У дохристиянські часи 24 листопада наші предки відзначали свято Долі. Дівчата цього дня ворожили та приносили жертви богам, прохаючи швидкого шлюбу та доброго чоловіка, а старші люди намагалися дізнатися, наскільки врожайним буде новий рік.
У християнські часи, вшановуючи 24 листопада Феодора преподобного, казали, що від цього дня вітри вже голодним вовком виють, а після нього щодень стає все холодніше.
За церковним календарем 24 листопада вшановують мучеників Міни, Віктора, Вікентія, преподобного Феодора Студита та преподобного Мартирія Зеленец.
Іменинники 24 листопада:
Віктори, Максими, Стефанії, Федори і Степаниди.
Чи знаєте ви, що:
Про долю
Найчастіше доля в українців змальовувалася в образі жінки, панича або ж незнайомця. Щаслива доля була приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна.
Також, за народною уявою, кожна людина мала свою долю, що визначала її вік, добробут тощо. Інколи доля сприймалася не як божество, а як двійник людини. У народних оповідях говорилося, що у багатих і щасливих людей доля з’являється на її ниві та дбає про ведення всіх господарських справ. Доля ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або спить.
Отже, за всієї своєї вродженості та невідворотності, доля все ж залежала від характеру та здібностей людини. А ще люди вірили, що щасливу долю слід приймати з вдячністю, а не з погордою, бо інакше можна втратити її. Довідатися про долю можна було підслухавши розмови «віщих птахів». Разом із тим багато-хто, зокрема, молодь охоче вдавалася до послуг різноманітних ворожбитів та ворожок, планетників, мольфарів тощо, власне, як і сьогодні.
