Хочу, аби на вулицях мого міста поважали кожного, – думка

28 Листопада 2017 09:00
“На лінію 102 черкащани повідомили, що п’яний водій ВАЗ їздить містом і вже ледь не спричинив ДТП.
Патрульні виявили автомобіль та зупинили. Довго водій не міг визначитись, що буде робити, чи Драгер продувати, чи освідовуватись в нарко. Втім, до медзакладу таки поїхав де відмовився проходити процедуру.
Наш екіпаж залишився біля автомобіля чекати евакуатор. І тут почалася бесіда з товаришем водія, який не менш був п’яний.
– та ти знаєш хто я? Та я воював, за тебе і за тебе, – тицяє на нас пальцями.
Поруч стоїть поліцейський у якого батько був в Афганістані, а сам хлопець є учасником АТО на Сході. Та поліцейський мовчить, бо не гоже йому «вихвалятися», він служив, захищав і зараз це робить, і не тому, що так треба, а тому, що так хоче.
Роблю чоловіку зауваження за куріння в громадському місці.
– Та ти знаєш за кого я воював? (Повторює своє питання) …за свою доньку, за себе, бо я громадянин України, я де хочу там і гуляю, що хочу те і роблю, хочу – бухаю, хочу – курю тут. А що, я не маю права зі своїм другом покататися, я воював за це.
Кажу, добре, моделюємо ситуацію: ваш друг, на цьому автомобілі, їде вулицею міста, концентрація уваги знижена бо вона залита алкоголем. Водій не помічає на переході пішохода і збиває дівчину. Потім з’ясовується, що то є Ваша донька. Але ж за кермом Ваш друг, з яким ви маєте право «бухнути» і покататися.
– Він не зіб’є мою доньку…А знаєш чого? Бо я її відправив за кордон жити. А ти що хочеш? Ви ж «менти».
– А я хочу, щоб у моїй країні зростали діти. Хочу, аби в моєму місті було чисто і не порушували. Хочу, аби адекватний товариш не дозволяв сідати п’яному другу за кермо.
Хочу, аби на вулицях мого міста поважали кожного. Хочу аби в поліцейських бачили Закон і Порядок, а не ТИкали йому. Хочу, аби було менше п’яних «неадекватів», які принижують інших і тих, хто воював, і хто не воював. А коли перепив, то сиди дома і не рипайся, ляж та проспись. Не провокуй на злочин, бо вдарять по голові, відберуть все, що матимеш по карманах і тоді Ви будете викликати нас, аби Ми надали Вам, шановний, допомогу. Але ж ми ніхто, ми ж просто «менти».
– Та ти…та знаєш шо?…
– Що?
– Айййй…вже нічого
Махнув рукою і пішов додому.
Хіба так важко ПОВАЖАТИ, аби хотілося бажати ГАРНОГО ДНЯ?!”.

 Зоя Вовк, прес-офіцер Управління патрульної поліції м.Черкаси, допис у фейсбуку