Жити на повну, займатися спортом та будувати плани на майбутнє можливо, навіть коли життя, здавалося б, утратило сенс. Це доводить 31-річний атовець Вадим Мазніченко. Два роки тому він потрапив під мінометний обстріл поблизу села Старогнатівка. Втратив руку та ногу. Шість днів пролежав у комі. Але згодом навчився ходити, одружився та вступив до вишу. Нині своїм оптимізмом він надихає інших, попри все, налагоджувати мирне життя.
Протезування та адаптацію атовець пройшов у США завдяки американській програмі підтримки військових, там же захопився ідеєю взяти участь в марафоні морських піхотинців. А повернувшись на Батьківщину почав активно готуватись до ігор Нескорених у Канаді.
У національному відборі спортсмен виборов дві бронзи. Вирішив – наступного року свого досягне і таки потрапить до основного складу української команди. А поки вивчає право в одному з черкаських вишів.
Вадим пригадує, як збирав довідки на придбання квартири, а потім і на отримання субсидії. Має солідний водійський стаж і мріє про власне авто, втім оббивати пороги можновладців атовцю з інвалідністю набридло.
Побутові та соціальні труднощі Вадим Мазніченко називає незначними. Запевняє, Коли був на реабілітації у США, й на думку не спало залишитися у багатій та благополучній країні. З нетерпінням чекав повернення додому. Каже: змінити Україну мають самі українці.
