Терміну “ГРОМАДСЬКІСТЬ” НЕ ІСНУЄ в системі координат місцевого самоврядування – його вигадали хитрі політики, щоб дурити народ.
Є виконавчий комітет, до складу якого входять за посадами – міський голова та секретар ради. Голова зацікавлений також ввести до складу виконавчого комітету свою команду – заступників, може ще керівників департаментів управлінь та відділів. Можуть бути включені до складу виконавчого органу особи “на громадських засадах”, хоч цього терміну в Законі теж не існує.Так от тут починаються жорсткі маніпуляції та підміни понять. Саме тут, для того, щоб проводити потрібних людей у виконком і придумали термін “громадськість” – невідомо що, але щось божественне.
Нагадаю, як люди діляться відповідно до своєї громадської активності:
– Громадський активіст – людина, яка на безоплатній основі, протягом короткого терміну витрачає свій час та інші ресурси для вирішення певної проблеми.
– Волонтер – людина, яка на безоплатній основі, протягом тривалого терміну витрачає свій час та інші ресурси для вирішення певної проблеми.
– Громадський діяч – людина, яка на платній основі організовує діяльність громадських активістів та волонтерів, планує свою діяльність на тривалий термін, системно вирішує певні суспільні проблеми впливаючи при цьому громадську думку та змінюючи норми суспільного співіснування, залучає для своєї діяльності необхідні ресурси.
Зрозуміло, що слабка влада (вражена корупцією, не здатна організовувати розвиток місцевості на якій обрана) зацікавлена у виконкомі не бачити нікого, крім голови, секретаря та заступників. Може для імітації відкритості залучати активістів, на крайній випадок – волонтерів.
Сильна влада – зацікавлена у виконкомі бачити громадських діячів – людей, навколо яких накопичується соціальний капітал, які мають своє бачення розвитку міста, орієнтуються в політичних розкладах, як правило, мають досвід депутатської діяльності.
Але громадські діячі не дуже рвуться йти у виконком – вони розуміють, що це кропітка, щоденна робота, яка займає багато часу та інших ресурсів, і при цьому, ще потрібно десь заробляти на життя.
Тепер про відповідальність: члени виконкому не несуть жодної відповідальності. Всю політичну відповідальність за діяльність виконкому несуть політичні партії, які проголосували за його персональний склад. Власне кажучи – це основне рішення, по якому видно – які партії сформували більшість в раді. Навіть якщо партія дала лише один голос – вона дала НЕОБХІДНУ кількість голосів для формування виконкому. Не можна бути в опозиції і голосувати за виконком, або проголосувати за виконком і піти в опозицію, тому що солідарну відповідальність з правлячою більшістю буде взято.
А тепер про безпосереднє формування виконкому. На мій погляд, сильна рада має спочатку сформувати бачення міськвиконкому. Прикладом : “Крім команди міського голови, для мінімізації корупційних ризиків у діяльності виконкому бачимо в складі органу одного журналіста, одного (двох, трьох) громадського діяча, що попередньо показав результати в антикорупційній діяльності, для проведення таких-то змін в місті фахівця такого-то напрямку” і т.д. Для введення будь кого “на громадських засадах” має бути чітка аргументація, навіщо він там потрібен. Тоді міський голова формуючи пропозиції по персональному складу знатиме – можна пропонувати і інших, але не проголосують. Але таке може дозволити собі лише сильна рада.
На разі, після першого кола обрання нового складу МВК бачимо модель: “Слабкий голова – слабка рада”.
Сергій Гончар, Фундація “Паритет”, допис у фейсбуку
