У описі Черкаського замку 1552 року серед слуг городових згадується черкаський міщанин Позняк (Познякъ). А в 1558 році черкаському боярину Федору Позняку польський король і великий князь литовський Зигмунт ІІ Август жалує землі неподалік Києва – біля суч. с. Білогородка на р. Ірпінь. Підставою для цього надання стало клопотання тодішнього київського воєводи пана Григорія Ходкевича, із якого дізнаємося, що на той час Позняк вже ніс службу при Київському замку.
Належав Ф. Позняк до литовсько-руського шляхетського роду Позняків, які на думку істориків походили зі Смоленщини, а після 1514 р., коли Смоленськ увійшов до складу Московської держави, переселилися до Великого князівства Литовського і осіли в Черкасах, а згодом стали київськими зем’янами. Цей рід користувався власним гербом, який так і називався “Позняк” (пол. Poźniak). Його опис: у червоному полі стоїть чоловік у старовинному довгополому вбранні срібного кольору (московин або татарин?), простромлений наскрізь срібною стрілою.
Нащадкам Федора належало с-ще Позняки на лівому березі Дніпра навпроти Києва, яке дало назву історичній місцевосці міста та сучасному житловому масиву в Дарницькому районі столиці.
Дмитро Куштан, археолог, кандидат історичних наук
