Я працювала з людьми. Часом це було виснажливо і важко. Часом весело й цікаво, але люди часто приходили з негативом, хтось з претензіями, хтось просто злий.
Коли я почала працювати в онлайн-режимі я дуже раділа від того, що мою енергію не забиратиме негатив людей.
dopdohody.ru
Та от через три роки я розумію, що працювати з людьми в реалі значно легше.
Мало хто дозволить собі поливати вас брудом прямо в очі, люди себе стримують.
Натомість в інтернетах всі безстрашні. Кожен може зайти в профіль, на сайт, обізвати покидьками, обматюкати, сказати, що все, що ви робите лайно тощо.Думаю ви й самі таких зустрічали.
Та підгоріло мені остаточно від коментаря “пацієнта”:
“Пристрельте, будь ласка, свого копірайтера”, бо йому не сподобався опис товару.
Are you fucking serious?
Де в цих людей тормоз? Де здоровий глузд?
Чому люди в інтернетах вважають, що їм можна ображати інших?
Я знаю чому: бо в онлайні їм ніхто не втащить.
В онлайні можна бути бидлом, а можна здаватися патріотом, можна суперменом. Можна брати на себе будь-яку роль і нічого за це не буде.
Але камон, люди, будьте людьми.
Те, що ви заховані за аватаркою, не дає права бути паскудою.
Все повертається.
І оця псевдо-сила, яку показують такі люди в коментарях насправді слабкість.
І мені від цього сумно. Я відчуваю жалість до того, які нещасні довкола люди. Бідняжки змушені ховатись в інтернетах, щоб хоч якось самоутверджуватись.
Скажіть, що це лікується.
В моєму комфортному світі взагалі немає місця таким людям і мене дійсно дивує сам факт цього публічного бруду.
Мораль цього посту одна:
Негатив їсть того, хто його продукує. Будьте людьми.
Ірина Ящук, блогерка
