Реформа в українській шкільній освіті викликає у мене і радість, і печаль. Сумую, що мої діти, яким зараз 9 і 11 років, реальні зміни відчують тільки в дорослому віці, коли поведуть своїх дітей в перший клас… Але “навички майбутнього” потрібні вже зараз… #Яжемать – експериментаторка. Тож можу ділитись з вами практичними лайфхаками, як можна тренувати у дітей творче та критичне мислення плюс емоційний інтелект.
Сьогодні розкажу про нашу “Тисяча і одну вечірню казку”.
Цю вправу можна практикувати роками як з однією дитиною, так і зі всіма братами-сестрами водночас. Вона розвиває уяву, фантазію, вміння висловлювати власні думки, толерантність та прийняття права на іншу думку.
pacific.jour.auth.gr
Все просто. Якось увечері пропонуйте дітям створити казку. Головного героя (або краще двох) малі можуть обрати самі. Це можуть бути, як в нашому випадку, реальні іграшки, яких діти люблять.
Роз’ясніть творцям три правила:
казка придумується разом;
кожен говорить по черзі;
і головне! ніхто не може заперечувати той варіант подій, який пропонує попередній казкар – тільки придумувати продовження.
Якщо хтось порушить правила – наступає печаль, бо казка зупиняється.
Початок (місце, час, відправну точку) можете задати перший раз ви самі. Влаштовуєтесь зручно, включаєте диктофон, аби зберегти на пам’ять шедеври, і починаєте чарівне дійство: “Сьогодні – 28 лютого 2018 року, і ми починаємо розповідати про дивну історію, яка трапилась в одній далекій-далекій галактиці. Жили-були там…”.
Діти швидко і емоційно включаються в процес. Але на початку їм дуууже важко дотримуватись правила говорити по черзі і приймати думки інших. Можуть бути гарячі суперечки і конфлікти : “Мені не подобається, що ти придумав!”, “Я не хочу, щоб з’являлась принцеса!”, “Забери цього воїна назад!”. Але тоді казка зупиняється, нагадуються непохитні правила – і бажання творити поступово перемагає чвари. Принаймні, через деякий час таких практик )))
В один вечір – одна історія з початком, основною частиною та розв’язкою. Інколи вам треба буде придумати, як підвести малих до розв’язки, бо вони готові розказувати безкінечно, а ви – точно ні ))). Інколи – діти так сильно загоряться, що протестуватимуть проти завчасного, на їхню думку, завершення казки. Інколи посваряться – але таке буває навіть у дорослих у співавторів, правда ж? )))
Більше гумору і позитиву, більше абсурду і ржаки – і ви самі полюбите це зайняття! У вас з’являться власні меми, смішні персонажі та тільки вам зрозумілі жарти. Головні герої переходитимуть з однієї історії в іншу та обростуть звичками та характерами, а ваші діти отримають прекрасні спогади і точно не матимуть проблеми, як написати розповідь на будь-яку тему.
Через кілька років вони можуть принести зі школи зошити. В них буде виправлено червоною ручкою купу орфографічних та синтаксичних помилок. Але ви знатимете – за день до цього вони принесли вам інші зошити – зі своїми першими неймовірними казками. І плюнете на ці помилки. Бо їх давно вже виправляє Word, а творити Word ще не навчився 
😉
Спробуйте. І поділіться враженнями!
Тетяна Кавальчук, громадська діячка, мати двох дітей
