У вівторок 27 березня на базі державного навчального закладу “Черкаський професійний автодорожній ліцей” провели обласну виставку педагогічних технологій “Профтехосвіта Черкащини – 2018”. Участь у заході взяли 19 навчальних закладів профтехосвіти з усієї області.
Представники Жашківський аграрно-технологічного професійного ліцею привезли в Черкаси майстер-клас із перевірки якості молока. Це єдиний на Черкащині навчальний заклад у системі профтехосвіти, де учні після 9 класу можуть опанувати фах лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу. Нині тут учиться 431 дитина з регіону (Жашківський, Монастирищенський райони). З наступного навчального року планують набирати школярів після 11 класу – є регіональне замовлення.
“Лаборанти хіміко-бактеріологічного аналізу перевіряють на якість усі харчові продукти, воду, яку п’ємо, повітря, яким дихаємо. Головне для людини – це її здоров’я і від харчування залежить, яким воно буде. Цим ми напряму займаємося – визначаємо якість усіх харчових продуктів: і м’ясо, і рибу, мед, борошно, зерно”, – каже викладачка спецдисциплін Світлана Виноградова.
“Випускники ліцею працевлаштовуються в основному в сільськогосподарські підприємства. Зараз у Жашкові працює завод “Нові напої Плюс”, який виробляє напої, алкогольні напої і продукти дитячого харчування, то дуже багато наших дітей ідуть туди на практику і залишаються на роботі”, – додає заступник директора з навчально-виробничої роботи ліцею Володимир Кравець.
Єдиним в області навчальним закладом, де готують сантехніків, є й Черкаське вище професійне училище будівельних технологій. Тут діє Міжрегіональний навчально-практичний центр сучасних будтехнологій загальноукраїнського рівня. Учні опановують фах за допомогою діючих навчальних стендів, які встановили, зокрема, роботодавці. Так останні готують для себе кваліфікованих робітників.
Утім, взаємовигідна співпраця між навчальним закладом і бізнесом є не у всіх і не завжди. І в цьому проблема профтехосвіти, так само як брак коштів та застаріла й зношена матеріально-технічна база, говорить директор Городищенського професійного ліцею Віктор Моргун. Навчальний заклад випускає трактористів, водіїв, електрозварювальників, перукарів, плиточників-облицювальників. Тут учиться 200 дітей після 11 класу.
“Зараз ми фінансуємося з обласного бюджету. А питання дискутується, аби фінансували бюджет і роботодавці. А мені роботодавець прямо каже: “В мене вже є тракторист і зварювальник. Чому я маю платити?”. Роботодавці не розуміють, що треба вкладати гроші і тільки тоді ти отримаєш якісний продукт. Не відчуваю також, що і влада повертається лицем до навчального закладу, – розповідає директор. – Ми досі працюємо на радянській матеріальній базі. З бюджету кошти на її зміцнення нам не виділяють. От у нашого навчального закладу є 42 га землі, ми важко, але оформили в користування цю землю, то за рахунок виручених коштів ми маємо змогу зміцнити базу. А треба ж і побут якийсь дітям створити, в минулому році поміняли батареї в гуртожитку”.
Віктор Моргун жаліється, що є недобор на професії токар, столяр, будівельні професії: “Закінчив школу, пішов до сусіда – поштукатурив, навчився в процесі і зразу заробляє гроші. А в Європі він не мав би права працювати, тим більше, будувати без ліцензії чи документів про освіту. Хтозна, що він набудує, це небезпечно. А в нас можна”.
На думку директорки Черкаського професійного автодорожного ліцею Ольги Філіпової, причина відсутності конструктивного діалогу між роботодавцями і надавачами освітніх послуг – брак мислення у представників бізнесу на перспективу. Це, вона вважає, є також причиною іншої великої проблеми у вітчизняній економіці – відтоку кваліфікованих кадрів із України:
“Вони хочуть, аби ми давали їх робочі кадри, але оплачувати достойно цю роботу вони або не хочуть, або не можуть. Розумію, що це бізнес, гроші… Але треба думати про завтрашній день – робітника, який потрібен, треба вивчити і вивчити так, щоб він залишився у вас працювати. А не використати його три місяці чи півроку і просто викинути, щоб не платити більше, і взяти нового на малу зарплатню. Цим, як правило, спричинений від’їзд кращої робочої сили за кордон. Вони там знаходять можливо гірші умови праці, але набагато кращу оплату”.
“Профтехосвіта має шанс змінити оте ставлення, яке склалося з 2014 року, коли фінансування передали з державного на місцеві бюджети. Якщо обласні ДНЗ залишилися на обласному фінансуванні, то 5 з Черкас – з міського бюджету. І якщо на обласні заклади на розвиток профтехосвіти виділялися, хай невеликі, але кошти, то на черкаські – на розвиток і на поновленя матеріально-технічної бази взагалі жодних вкладень не було. Давали тільки на зарплатню, харчування, стипендії і компослуги, – говорить Ольга Філіпова. – Зараз заговорили про потребу у робочих руках. Представники влади, які відвідали нашу виставку, побачили, що профтехосвіта є, вона розвивається і старається працювати. Просто, можливо, в нас не вистачає сил і можливостей зробити щось краще…”.
