prostir.museum
Запеклі дискусії точилися і точаться досі з приводу локалізації Черкаського замку. Де тільки його не розташовували. Окрім сучасного Пагорба Слави, для якого дійсно, за переказами, використовувався мікротопонім «Замкова гора» або «Замчище», на місце колишнього замку претендували й інші дніпровські пагорби: під приміщенням нинішної обласної наукової бібліотеки ім. Т. Шевченка, на місці скверу ім. Б. Хмельницького, на Дзеленьгорі.
Те, що останній Черкаський замок знаходився саме на місці сучасного Пагорбу Слави (Троїцьке городище), свідчать згадки місцевих сторожилів, а також істориків XIX – поч. XX ст. (І. Фундуклей, Л. Похилевич, О. Олександрів). До того ж на плані міста 1800 року саме це городище позначено, як «замок, внутри оного строения, принадлежащие князя Сангушки (останній черкаський староста за часів Речі Посполитої – Д.К.) экономии». Рів з напільного боку замчища, позначений на карті, прослідковувався до сер. ХХ ст. Тобто, не викликає жодних сумнівів, що Черкаський замок (принаймні останній, польського часу) знаходився саме на цьому місці.
Після спотворення реальної Замкової гори внаслідок спорудження меморіального комплексу Пагорб Слави у 1970-х рр., довгий час черкаським замчищем вважався мис, де зараз розташований сквер ім. Б. Хмельницького (колишній Ленінського комсомолу). З одного боку це мало відволікти громадськість від факту руйнування безцінної для історії міста пам’ятки археології та історії, з іншого боку – задовольнило власну концепцію місцевого архітектора-краєзнавця С. Реця, за якою замок мав знаходитися саме на цьому місці. Щоб закріпити це, за його ж проектом у 1979 році тут був встановлений пам’ятний знак про перебування в Черкаському замку Б. Хмельницького: «На этом месте стоял замок, из которого Богдан Хмельницкий 8 июня 1648 направил в Москву письмо с просьбой о воссоединении Украины с Россией». Таким чином маркувавши місце, десятиліттями містян переконували, що Замкова гора знаходилася саме тут.
Втім, нічого спільного із реальністю це не мало. Як засвідчують археологічні матеріали (поширення пізньосередньовічного культурного шару), а також аналіз найдавніших картографічних планів міста кін. XVIII – поч. XIX ст., на його території знаходилося принаймні два замчища: литовське та польське. Замок литовського часу (він же – найперший замок у Черкасах) розташовувався на Дзеленьгорі – на краю найбільш висунутого у бік Дніпра мису. Судячи зі старих планів міста та сучасної топографії, з напільного боку пролягав сухий рів (для «старого» замку – це суч. узв. Старособорний, для «нового» – його залишки по узв. Мисливському). Саме навколо Дзеленьгори концентруються археологічні матеріали, пов’язані із першими століттями історії міста (кін. XIV – XVI ст.). Нарешті тут (на місці суч. Будинку природи) до сер. XIX ст. знаходилася Миколаївська церква, яка згадується у Описі Черкаського замку 1552 року.
facebook.com/Історія міста Черкаси: події і факти
Польський замок XVII – XVIII ст. (він же – не використаний литовський бастіонний «замок Ошпана» 2-ї пол. XVI ст.) знаходився на місці нинішнього Пагорба Слави (кол. Троїцьке городище або Замкова гора) – саме як бувший замок це місце значиться на старих планах міста. Тож використання мікротопоніму «Замкова гора» до мису під суч. сквером ім. Б. Хмельницького не має жодних історичних підстав, натомість він коректний для інших двох черкаських пагорбів: сучасного Пагорба Слави та Дзеленьгори.
Дмитро Куштан, археолог, історик, краєзнавець
