Перший народний музей, Тарасова світлиця, у Шевченківському національному заповіднику в Каневі – аж “помолодшав”. У будівлі реставрували покрівлю, незабаром планують завершити роботи з інтер’єром хатини, побілити її. Все для того, щоб зберегти спадок, пов’язаний з Кобзарем і зробити відвідування заповідника туристами, яких тут близько 100 тисяч щороку, більш комфортним.
Так виглядала Тарасова світлиця до початку реставраційних робіт покрівлі
Так Тарасова світлиця виглядає зараз
Відновлення покрівлі хати відбулося завдяки злагодженій роботі трьох заповідників – Шевченківського національного, Канівського природного і Національного історико-етнографічного “Переяслав” за активної підтримки фонду “Рідна країна”.
“Наш фонд відгукнувся на прохання допомогти. Жодної копійки з бюджету не було витрачено – це наші кошти і наші зусилля”, – сказав голова фонду “Рідна країна” Микола Томенко.
Принагідно Микола Томенко вручив почесні грамоти за участь у реставрації Тарасової світлиці фахівцям із заповідника “Переяслав” Юрію Кобернику і Євгену Полічу. А генеральний директор Шевченківського заповідника Мар’ян Піняк високо оцінив професіоналізм майстрів, підкресливши, що нині в Україні залишилося дуже мало фахівців-реставраторів автентичних українських покрівель. Та висловив подяку фонду “Рідна країна” за допомогу у ремонті першого народного музею Кобзаря.
Шевченківська світлиця востаннє була перекрита у 2008 році соломою, але за 10 років на більшій половині покрівлі з’явились технічні недосконалості, далася взнаки сирість. Відповідно, це створило серйозну загрозу як для всієї будівлі, так і для експозиції музею. Нинішня покрівля, вже очеретяна (а на її відновлення майстри витратили майже півтори тисячі кулів), прослужить 25-30 років – за належного догляду.
“Очеретом здавна крили селянські хати в Україні – його вистачали ло лугах і біля річок. На відміну від давньої технології, ми осучаснили процес: робили без перевесел, які плелися з осоки і ними перев’язувалися кулі з очерету. Це часозатратно. Ми використовували алюмінієву проволоку і нею прив’язували підготовлені кулі, ув’язували їх, підбивали спеціальною дощечкою і красиво рівняли”, – розповів реставратор покрівельних робіт Юрій Коберник.
Після реставраційних робіт залишився ще очерет. Близько 500 кулів передадуть у Моринці – для відновлення покрівлі хати чумака в заповіднику “Батьківщина Тараса Шевченка” на Звенигородщині.
“Хата чумака розкрита з одного боку і потребує реконструкції. Цьогоріч – 370 років від першої згадки про Моринці, постараємося устигнути до цієї дати”, – зауважив сільський голова Моринців Євген Штанько.
Нині активно тривають внутрішні роботи у Тарасовій світлиці. “Частково оновлюємо експонати. Одна половина буде присвячена побуту Івана Ядловського, доглядача народного музею, а в другій – перші експонати від відвідувачів, – зазначив Мар’ян Піняк. – Електропроводку вже поміняли, побілимо. Відтворимо той інтер’єр, який був і раніше, але в оновленому вигляді. Сподіваюся, до кінця місяця завершимо, бо зацікавлені в тому, аби найшвидше відкрити музей для відвідувачів. Туристів маємо до ста тисяч у рік”.
