Міф про Дахнівську Січ народився на фоні слабкої обізнаності із історією міста та при відсутності критичного підходу у краєзнавчих дослідженнях.
На ілюстрації – Запорізька Січ
У сучасну історію Черкас цей міф увійшов в 1990-х роках, коли на сторінках черкаської преси він вперше набув реальності. А остаточно його формування завершилося з розпорядженням міського голови Черкас від 27 січня 2016 р., коли було затверджено, за результатами роботи Топонімічної комісії, перейменування вулиці Ворошилова на вулицю Дахнівська Січ. У мотиваційній частині було зазначено: «Одна з перших січей у ХVI ст. біля села Дахнівка, а вулиця розташована у його старовинній частині. Унікальна Черкаська назва».
Сама ця мотиваційна частина містить наступні неправдиві свідчення:
1) «Одна з перших січей у ХVI ст.». Насправді ніякої Січі тут ніколи не існувало. Це не підтверджується (навіть на гіпотетичному рівні!) жодними можливими історичними джерелами. Перелік козацьких Січей знаний і інших не існувало;
2) «…біля села Дахнівка». У ХVI ст. села Дахнівка ще не існувало (воно з’явилося тільки у ХVIII ст.), а на момент перейменування це вже була територія міста, а не села (від 1982 р.);
3) «Унікальна Черкаська назва». Такою унікальною ця назва стала лише від моменту її узаконення 27 січня 2016 р. Бо до цього часу такої назви ніколи не було!
Звідки ж взявся цей міф?
Основою для нього послужили слова відомого польського історика Едварда Рудіковського (1825-1900), опубліковані у 1880 р. в статті «Czerkasy» (Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa. T.1. S. 802-808). Зокрема, в ній було зазначено: «Інші ж заявляють, що давня Січ запорозька була раніше коло Черкас, за селом нинішнім Дахнівкою, але як швидко залюднилося, то мешканці її перенесли до Кременчука, а коли і там все залюднилося, то тоді тільки перенеслися вони на Низ і від того часу Запорожцями прозвалися. То може бути який-небудь народний вимисел, одначе ж він може містити й частку правду» (S. 803).
Навіть із цього тексту випливає, що й сам Е. Руліковський ставився до інформації про Дахнівську Січ не більше ніж як до якоїсь народного вимислу, підтвердження якому не було. Та й писав він, що за цим переказом, ця «січ» знаходилася десь за селом, а не біля нього…
Де і від кого він почув цей переказ наразі невідомо. Можливо, це сталося під час Археологічного з’їзду у Києві (1874), де він брав безпосередню участь, а, можливо, і в якийсь інший спосіб. В усякому разі, сам він в Черкасах ніколи не перебував і з місцевим населенням, відповідно, не спілкувався. Принагідно тут можна зауважити, що єдина людина, яка цілеспрямована займалася опитуванням місцевих жителів у ХІХ ст. і записувала їх перекази про минуле – це був Пантелеймон Куліш (1819-1897). У 1856 р. його записи увійшли до книги «Записки о Южной Руси». Проте, в ній немає жодного переказу про «січ» за Дахнівкою.
Окремо слід сказати ще й за назву «Дахнівська Січ». Вперше вона з’явилася тільки в черкаській пресі у 1990-х роках. До цього вона ніколи не вживалася. Навіть сам Е. Руліковський, який, не бажаючи того, став творцем черкаського міфу, не вживав цієї назви. Якщо ж подивитися на усталені назви всіх відомих козацьких Січей, то вони завжди були прив’язані до того топоніму, який реально був на час момент існування самої ж Січі (Хортиця, Базавлук, Чортомлик і т.д.). Згадаймо, що назва Дахнівка виникла лише у ХVIII ст.
До речі, за логікою творців міфу про Дахнівську Січ, слід було б проводити й
подальшу ідею про існування ще також і Кременчуцької Січі (оскільки про це написано у того ж таки Е. Руліковського).
Валерій Ластовський, історик, юрист, доктор історичних наук, професор
