Бронзовий лутерій V ст. до н. е., який зберігається у Національному музеї історії України, був знайдений у с. Піщане Золотоніського району Черкащини у травні 1961 року.
Його знайшли робітники торфопідприємства під час розробки торфовища в долині р. Супій (у скіфський час річка була судноплавною), лівої притоки Дніпра, разом із іншими бронзовими посудинами. Унікальний комплекс посуду античного виробництва налічує 15 одиниць: амфори, гідрії, лутерії, сітули, стамнос. Вироби демонструвались на виставках у Франції, Австрії, Німеччині, Угорщині, Південній Кореї, США, Сінгапурі та Японії як шедевр еллінського торевтичного мистецтва.
Лутерій (грец. λουτήριον, від λούω – мити, купати) – посудина у формі широкого таза для води. Корпус був викуваний з одного листа олов’янистої бронзи. На завершальному етапі – після кування, заповнений смолою посуд оброблявся на приладах, що оберталися на зразок токарно-давильних, що й зробило його симетричним та дало ефект золотистого кольору (ніби від золочення). Всі дрібні деталі виготовлені окремо і припаяні пізніше. Аплікації та підставка допрацьовувалися гравіюванням.
Виріб має просту та вишукану форму, оздоблений двома аплікаціями. На них зображена сцена шматування фантастичною істотою грифоном копитного. Завдяки майстерності художника-торевта можна побачити кожну пір’їнку на крилах грифона.
Стародавні греки використовували лутерії для миття ніг, рук та голови. За джерелами, лутерії були складовою частиною сервізу і застосовувалися під час урочистих подій. Так, на симпосіон греки вдягали святковий одяг, обов’язково знімали взуття та омивали ноги. Також перед вживанням їжі слуги подавали воду для миття рук, а перед питтям вина (його споживали після, а не під час їжі) всі знову мили руки, оскільки греки майже не використовували ложок та виделок і здебільшого їли руками. Вважається, що у скіфів він входив до набору урочистого посуду для пиття вина, проте точний спосіб його вжитку у варварів залишається таємницею.
