Сьогодні бачила принцесу. Вона збирала сміття на черкаській вулиці.
Молода гарно вдягнена жінка. На одній руці синя рукавичка робоча, в іншій – пакет для сміття. Просто йшла у своїх справах і збирала сміття, яке бачила по дорозі. Один пакет наповнила, поставила, витягла інший.
Коли я підійшла подякувати, сказала, що таких багато. Мовляв, можна по парку походити, а можна ось так – із користю.
Мені доводилося спілкуватися з тими, хто викидав сміття на вулиці і казав “Хай прибирають, їм за це гроші платять з наших податків”. І з тими, хто обурювався на владу, яка таке сміття розвела. А от таку людину, яка сама взяла відповідальність за чистоту довкола себе у такий простий спосіб, чесно кажучи, бачила вперше.
І мені згадалася десь вичитана історія про данського принца, який приїхав на базу геологічної експедиції. Там якось у них повелося, що вбиральню ніхто не прибирав. Принц не зміг нею користуватися – взяв швабру, відро і навів лад.
Бо прибирати бруд не соромно, соромно жити в бруді.
Олена Желєзняк, письменниця, допис у фейсбуку
