У народі 17 грудня був для жінок колись святом. Цього дня вшановували Великомученицю Варвару: не прали, не білили і глину не місили, лише вишивали, бо Варвара, за легендою, вишила ризу самому Ісусу Христу.
У народі день Варвари вважається поворотом до весни. “Варвара ночі урвала, а дня приточила” – казали колись. Також підмічали, який день на Варвари, такий і на Сави та на Різдво. Або ж, якщо на Варвари болото — то буде зима красна, як золото.
За церковним календарем 17 грудня вшановують великомученицю Варвару, преподобного Іоанна Дамаскіна, преподобного Іоанна, святителя Геннадія.
Іменинники 17 грудня:
Іван, Варвара, Уляна, Юліана, Геннадій.
У цей день відзначають:
День працівника державної виконавчої служби
Чи знаєте ви, що:
Вже майже дев’ятсот років минуло з того часу, як на святих горах Києва спочивають мощі святої великомучениці Варвари. Вже у ті часи Михайлівський Золотоверхий собор щороку відвідувало до 100 тисяч віруючих, у тому числі, і римо-католиків. Особливо великими ці паломництва були навесні та літом.
Мощі святої Варвари користувались надзвичайно великою популярністю в народі тому, що біля них відбувалось багато чудесних подій та надзвичайних зцілень. Люди з усіх сторін приходила для поклоніння та молитви до Михайлівського Золотоверхого.
Один із паломників так описує побачене: « …Біля самої раки в голові стояв інок. Перед ним на особливій підставці були розкладені хрестики, образки і персні від святих мощей, які купляли віруючі. Тому, хто прикладався до святині, інок покладав на голову металічний вінець. За переконанням віруючих вінець має цілющу властивість від головного болю. Перед ракою майже безперервно відправлялись моління».
Шана до великомучениця Варвари і до сьогодні в Україні є настільки великою, що на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, Черкащині чи не в кожній оселі, особливо по селах можна знайти ікони з зображенням Святої, або її чесної глави.
