Місто Черкаси з часу свого заснування (друга пол. XIV ст.), окрім функції прикордонного замку, виконувало роль перевалочного і митного пункту на важливому дипломатичному та торгівельному шляху, який пов’язував Крим із Литвою та Московією.
Саме цей шлях (через Черкаси, Канів, Київ) мав державний статус, де влада Великого князівства Литовського, забезпечувала гарантії безпеки для подорожніх, беручи за це мито і плату, які йшли у державну скарбницю та на забезпечення замкових адміністрацій.
На черкаському Подолі зберігся мікротопонім “Митниця” – так називалася річечка навпроти середмістя, що впадала у Дніпро і де, ймовірно, розташовувався державний митний пункт.
У той саме час, влада не давала жодних гарантій для купців і подорожніх, які обирали контрабандний торгівельний шлях – лівим берегом через Санчарівський (Санжарський) перевіз на р. Ворскла та м. Путивль, в обхід королівських митниць (так не пощастило турецьким і татарським караванам, що йшли із товаром з Криму до Москви неофіційним торгівельним шляхом і були захоплені козаками “на полі за Черкасами” в 1545 р. – про це йдеться у листі хана Сахіб І Герая до короля і великого князя Зигмунта ІІ Августа ).
Тому не дивно, що через наше місто пролягав і шлях відомого мандрівника, тверського купця Афанасія Нікітіна († 1475), автора подорожніх записок «Ходіння за три моря». Його багаторічна подорож розпочалася близько 1468 р. з м. Тверь. Вона тривала вниз по Волзі, через м. Дербент на узбережжі Каспійського моря, звідки купець потрапив до Індії, де пробув кілька років. Зворотній шлях Нікітін розпочав у 1474 р.: він проходив через Персію, Османську імперію і Чорне море до Криму.
Із кримської Кафи (сучасна Феодосія) Нікітін мав намір дістатися Батьківщини разом із московськими купцями, дорога яких пролягала по офіційному торгівельному шляху, який йшов із Кафи через Перекоп, далі слідувала переправа через Дніпро в районі Таванського перевозу (суч. м. Берислав на Херсонщині) і потім шлях продовжувався по правому берегу через Черкаси і Канів на Київ, а далі – до Вільно або Москви.
Тож А. Нікітін мав неодмінно проходити через Черкаси, але достовірних свідчень про це немає (записки після Кафи вже не велися). Відомо лишень, що помер мандрівник у 1475 р. в дорозі неподалік Смоленська, так і не дійшовши до рідної Твері.
Цікаво, що майже у цей час (в 1474 р.) через Черкаси, але у зворотному напрямку, до Персії мандрував венеціанський дипломат Амброджо Контаріні разом із литовським послом до Орди. На шляху від Києва до Кафи вони прибули до нашого міста, де пробули два дні в очікуванні загону татар для супроводу. Згадані Черкаси і у подорожніх записках дипломата: “Проскакавши до 13 числа (травня), ми прибули до селища, під назвою Черкаси, також підпорядкованого тому королю (Казимиру IV Ягеллончику). Тут ми залишилися до 15 травня, коли посол взнав, що татари прийшли до Черкас. У супроводі цих татар ми поїхали і вступили до пустельного степу”.
Дмитро Куштан, археолог, краєзнавець
