Цього дня, 11 лютого 1938 року, у селі Довбиш Баранівського району Житомирської області народився Анатолій Максимович Пашкевич, народний артист України, колишній художній керівник Черкаського народного хору.
Автор низки популярних пісень, зокрема «Степом, степом», «Батькове серце» та інших
Похований 2005 р. у Черкасах.
МАМИНА ВИШНЯ
музика Анатолія Пашкевича, слова Дмитра Луценка
Знову наснилось дитинство,
Тепле, як гарна весна.
Вишня вдяглася в намисто,
Мама щаслива й сумна.
Там за село проводжала
Долю мою молоду…
Щедро мені щебетала
Мамина вишня в саду.
Вдаль голубими вітрами
Весни за обрій пливли.
Раннім туманом у мами
Коси, як дим, зацвіли.
Мати в тривогах вінчала
Щастя жадане й біду…
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.
Здавна близьке й сокровенне
Все там, аж терпне душа.
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша.
Знов, як бувало, до столу
Кличе, лиш в хату зайду…
Ронить зацвіток додолу
Мамина вишня в саду.
Пісня любові й дитинства
В серці бринить, як струна.
Наче священна молитва
З рідного краю луна.
Та не порадує літо
Душу мою молоду…
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
ВИРОСТЕШ ТИ, СИНУ
музика Анатолія Пашкевича, слова Василя Симоненка
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
* * *
Відцвіте, віджаріє калина.
Все, прощай, я до неї скажу.
І мене течія тихоплинна
Понесе за останню межу…
Приспів: Не жалію нічого,
Що любив, те люблю –
Не забудь лиш, у Бога
Україну, молю!
Хай зрадливі і слава і золото.
Що було по воді, по воді…
Я туди, де знедолену цноту
Колихають русалки бліді…
Приспів.
І межі там високії стіни
Там не згаснуть рожевії сни.
А побачу – живе Україна,
Я спокійно лицем до стіни.
Анатолій ПАШКЕВИЧ
Василь Мельниченко, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького
